Як тільки підсохла фарба і вітрила корабля почали виблискувати у майстерні від весняного сонячного проміння, майстер виставив свій витвір за ворота, аби показати людям. Вітрильник важить понад 100 кг (!), тож, аби перенести його, Ярославу довелося кликати на підмогу трьох сусідів. Ще не встиг майстер зайти до хати, як біля обійстя зупинилися дві автівки. А за два наступні дні люди витоптали всю траву біля воріт — юрбами оглядали дивовижний вітрильник! Нещодавно кременецький коваль виставив свій корабель на продаж і мріє знайти для нього власника, який би не тільки смажив на мангалі шашлики, а передусім прикрасив ним своє обійстя.
Автослюсар із душею… художника
За освітою Ярослав — автослюсар (закінчив Кременецьке ПТУ), проте знайшов себе в ковальстві. Якийсь час працював на підприємстві, яке займається художнім ковальством, а згодом влаштувався на Кременецький крейдяний завод. У вільний час виготовляв із металу альтанки, лавки, дашки, драбини, гойдалки, ворота та чимало інших потрібних на господарці речей. Ковальство все більше захоплювало чоловіка, тож торік він звільнився із заводу і зосередився тільки на улюбленій справі.
— Є чимало талановитих ковалів, до яких мені далеко, але ковальство мені до душі, тож стараюся вдосконалитися у цій справі, — каже Ярослав. — Ще змалку цікавився зварювальними роботами, багато чого навчився за два роки на підприємстві з художнього ковальства. На крейдяному заводі познайомився із вмілими зварювальниками, майстерність тонких робіт перейняв від зварювальника-висотника дядька Сашка. Мені щастило на вчителів! Теорія — добре, а ось практика — значно цінніше. Починав я із кованих підставок, лавок, дашків, потім взявся за складніші роботи. Є у мене будиночок на курячій ніжці на пеньку, який хитається від руху вітру. Сусідська дітвора полюбляє ним гратися, якось «поселили» у ньому кота (сміється, — авт.). Ідею виготовити корабель я виношував давно, торік нарешті вирішив її втілити. Переглянув на YouTube кілька відеороликів, але старався нічого не копіювати. Дуже люблю історичні фільми, тож у мене закарбувалися певні образи давніх кораблів. Ескізу свого корабля-мангала я не мав, хоча вмію малювати, проектував усе з голови. Виготовлення корабля — досить копіткий процес: якщо певна деталь не вдавалася так, як я хотів, одразу відрізав і робив нову. Старався не братися до справи без натхнення. Довжина мого вітрильника — 2,25 м, висота — 2,20 м, ширина — 55 см. Над каркасом я просидів тиждень, гнув металеві смужки вручну. Основа мангала (на шість шампурів) захована під середнім вітрилом, під час приготування його потрібно зняти. Вітрила зробив без верстата: зварив дві трубки, вставляв на них по шматочку бляхи та загинав. Для декору змайстрував штурвал, гармати з ядрами для пострілів, кілька якорів, драбинки. На виготовлення якоря та гармати затрачав по дві години, за день міг зробити три драбинки — на все потрібне терпіння та наполегливість. У задній частині корабля є комірка з дверцятами, де можна тримати продукти. Якось один чоловік оглядав корабель, побачив дверцята і задоволено потер руки, мовляв, можна ховати від дружини закуску і плящину (сміється, — авт.). Корабель покритий трьома шарами жаростійкої фарби, тож йому не страшний вогонь. Принцип нагрівання мангала такий, як і котла: півгодини розжарюємо до 230 градусів, а далі — запікаємо м’ясо.
Дружина надихає, але й з майстерні… виганяє
Першою роботи Ярослава оцінює його дружина Тетяна. За фахом жінка — художник, тож часто дає слушні поради чоловікові. Нині Тетяна у декретній відпустці, подружжя виховує чотиримісячного синочка Євгенка.
— Тетяна завжди біля мене, в усьому підтримує! Вона — моя муза! Зроблю якусь деталь — кличу її глянути. Буває, коли мені не вистачає рук, дружина подасть щось неважке. Іноді я заходжу о 8-ій годині ранку до майстерні і аж о 23-ій повертаюся до хати. «Іди відпочинь!» — шкодує мене дружина і виганяє з майстерні. Люблю все вдома робити за своїм смаком: і ремонти в хаті, і з каменю все, що можна, пообкладав на обійсті. Дружина розмалювала у кімнаті стіну — вона дуже творча! Тетяна підтримує і моє хобі — футбол. Я граю за різні команди на обласному рівні, їжджу на матчі, дружина завжди вболіває за мене. «Дивовижно!» — вигукнула вона, побачивши готовий корабель. Чесно кажучи, я не очікував, що буде так багато позитивних відгуків від людей. Приїжджають подивитися і дивуються, що вітрильник таких великих розмірів, бо ж на фото не передаються його масштаби. Якось у перші дні, коли я виставив корабель біля воріт, призупинилася маршрутка, люди з вікон зацікавлено приглядалися. Того дня я повертався додому тією ж маршруткою, запитую водія, чи нормальний мангал, а він каже, що то просто корабель. «Ні, то мангал!» — кажу. «А ти звідки знаєш?» — «Бо я його зробив!». На перший погляд вітрильник справді виглядає, ніби декоративний, бо ж основа мангала прихована. «У такому мангалі можна цілу свиню засмажити!» — пожартувала одна пані під фото мого корабля у соцмережі. Схвальні відгуки надихають мене спробувати виготовити ще якісь варіанти мангалів, скажімо, у формі гармати чи паровоза, а, можливо, вигадаю щось неочікуване… Ходжу-ходжу і раптом, ніби лампочка засвічується, — так приходить мені в голову нова ідея! Корабель-мангал я виставив на продаж, але не дуже кваплюся, бо попереду Провідна неділя, будуть їхати люди в гості, нехай подивляться. Для мене це велика радість!
Джерело: НОВА Тернопільська газета
