Для тернополян Микола Лазарович вже давно жива легенда. Коли він був на фронті, вся фейсбучна братія дуже за нього хвилювалась, підтримувала, молилась. І скільки було щирої непідробної радості, коли він живим і неушкодженим спочатку прийшов у відпустку, а потім знову повернувся до рідних університетських стін.
Його книга «Легіон українських січових стрільців» викликала не просто захоплення, а шквал позитивних емоцій, допомогла багатьом українцям критично оцінити історичне минуле нашої країни і остаточно розставити всі крапки над «і». Директор видавництва «Джура» Василь Ванчура, де вона друкувалась, зазначив якось, що особливість цієї книги у тому, що вона дописувалась автором … на фронті, куди він пішов добровольцем.
І ось напередодні свого ювілею доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства ТНЕУ, заслужений працівник освіти України Микола Васильович Лазарович презентував нову книгу «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» . Презентація відбулась у залі засідань вченої ради. З нагоди цієї події та ювілею, а також за вагомий внесок у розвиток освіти, представники обласної та міської влад, університету- вручили професору воїну грамоти та подяки. Миколі Лазаровичу присвоєно звання «Почесний професор Тернопільського національного економічного університету».
Своїми враженнями ділиться кандидат економічних наук, доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Вінницького навчально-наукового інституту та економіки ТНЕУ Інна Миколаївна Сисоєва.
– Мені надзвичайно пощастило, я отримала книгу з дарчим написом від автора-професора, доктора політичних наук, кандидата історичних наук, професора кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства ТНЕУ, заслуженого працівника освіти України − Миколи Васильовича Лазаровича. Він −Людина з великої літери, взірець для наслідування та гарний приклад патріотизму та любові до Батьківщини. Адже не кожен чоловік готовий до того, щоб узяти в руки зброю, залишити затишний кабінет цікавої й престижної роботи, сім’ю, друзів та рушити захищати країну від ворога. Для цього любов до країни має бути більшою ніж інстинкт самозбереження, ніж вартість власного життя, адже війна не лише вбиває, але й калічить. Він не злякався, тому має право чесно дивитись у вічі студентам, розповідаючи про сумні події сьогодення. Книга «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» − це систематизація нашої сучасної історії, починаючи із Революції гідності та закінчуючи наслідками російсько-української війни. Автор, окрім констатації фактів, ділиться власними думками та поглядами на події. Ми, українці, повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Напевно, найбільш мене вразили слова: «..Батьківщина, як дитина − для того, щоб вона була щасливою, її треба любити, оберігати та захищати». Завдяки таким особистостям, як Микола Васильович, хочеться вірити, сподіватись та чекати. Україна прокинулась! Чи не так?
Від себе додам. На «аватарці» сторінки Лазаровича у ФБ можете прочитати «молитву», яку більше ніде не знайдете. Вона коротка, але змушує до роздумів: «Боже, допоможи Україні покінчити з гібридною «дружбою» гібридного народу з гібридної держави з гібридною історією». Бог мусить почути.
Валентина Семеняк.
