Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1098 затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 січня 2018 року.
Цей Порядок визначає механізм призначення у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, але не набула права на пенсійну виплату у зв’язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.
Тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.
Для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи:
– заяву;
– документ, що посвідчує особу;
– інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання);
– документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті;
– довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України;
– декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги;
– копію рішення про призначення опікуна (для особи, яку визнано недієздатною).
Інформація про склад сім’ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан.
Розмір тимчасової допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не може перевищити 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
