Ключар кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, відомий блогер і релігійний діяч протоієрей Євген Заплетнюк у своєму новому дописі написав 10 аргументів тим, кого дратує Церква.
Учора, в одній із груп на “Фейсбуці”, побачив повідомлення, здається, вже другий чи третій раз поспіль, ось на яку тему. Невідомий чоловік публічно обурюється, що в Україні, де б він не був, церкви сіяють золотом, а школи бідні, і нема на то ради. І так виглядає, що всі наші біди лиш від того, що ми не вміємо вірно виставити пріоритетів. Давайте разом поміркуємо, чи мають під собою хоч якісь підстави ці, та подібні аргументи проти Церкви й віруючих людей.
1. Ідея протиставлення Церкви та науки – це головне інтелектуальне “багатство” значної частини неграмотних атеїстів. Безбожникам не лише й не стільки приємно думати, що всі церковники тупі, як те, що вони самі розумніші від усіх них разом узятих. Навіть якщо сам атеїст закінчив лише два класи ПТУ. У дійсності, вкотре повторюся, Церква та наука займаються речами, які рідко коли пересікаються, бо одне вічне, а інше – тимчасове. Якщо вони й пересікаються та суперечать одна одній, то це зовсім не свідчить про шкідливість або помилковість Церкви чи науки в цілому. Не секрет, що в самій науці є чимало речей, які приймаються вченими на рівні гіпотез, себто – вірою (впевненістю в речах невидимих). Окрім того, існують різні вчені, різні наукові школи зі своїми теоріями, які також нерідко одна одній протиставляються. У цьому контексті, наука бореться не лише з Церквою, але сама з собою. Кому цікаво про це дізнатися більше – прочитайте про те, чому Ейнштейн став найбільш відомим вченим минулого століття. (Спойлер: тому, що його теорія спростувала існуючі до того часу уявлення про фізичні процеси у всесвіті, чим зробила всю науку до нього помилковою та застарілою).
Таким чином, про ці непрості стосунки можна сказати так. Бог є Творець всього видимого та невидимого. А вчені, не без волі Божої, можуть спробувати дізнатися яким саме чином це все відбулося насправді. Якщо комусь із випускників кулінарного технікуму «слабо віриться» у креаціонізм чи інші речі, проблеми тут зовсім не в Творцеві та суперечностях віри й науки, а у випускниках кулінарного технікуму. Чимало священиків є відомими вченими, природознавцями, фізиками, хіміками, медиками ітд, що зовсім не заважає їм бути глибоковіруючими, розумними та розсудливими людьми. Віра – це не життя дорослих людей у придуманому дитячому світі, але принципово новий щабель розвитку людини. Який, до слова, особливо дратує тих, кому він недоступний.
2. Критика золотих храмів і бідних шкіл не має під собою підстав ще хоча б й тому, що будівництво цих споруд не фінансуються з одного джерела, а відповідно, питання будівництва вирішують цілком різні люди. Будівництво шкіл повинне відбуватися за кошти місцевих бюджетів і підтримки міністерства освіти. Будівництво храмів – це приватна ініціатива людей. При чому, майже завжди до храму ходять, і в школі вчаться, одні й ті самі люди. Їх не можна протиставляти на “дурних в церкві” та “розумних у школах”, чи то коли ми маємо на увазі учнів, чи коли говоримо про викладачів, і навіть коли говоримо про викладачів-священиків. А таких також не бракує.
3. Церква так само наука. Багато людей і не здогадуються, що в Україні, як і більшості цивілізованих країн світу, богослів’я уже кілька років має державну акредитацію. Отже, чоловік або жінка, які пройшли навчання в богословських навчальних закладах України отримують такий самий диплом про освіту, як і випускники всіх інших, світських ВИШів. Раніше для безбожної, світської влади, (прямими послідовниками якої є й сучасні атеїсти), священик навіть після 12 років навчання та отримання вченого ступеню був формально (юридично) «безграмотним». Нині все змінилося, і маю надію, це принесе добрі плоди в справі просвіщення та навчання основам богослів’я людей, які єдине що читають – стрічки в соціальних мережах. Окрім цього, послуговуючись світською методологією можна стверджувати, що богослів’я так само є окремою та повноцінною науковою галуззю.
4. Не всюди церкви покриті золотом, а школи бідні. Нині, на жаль, багато частіше стається навпаки. Бідні люди з малочисленних парафій не можуть будувати типовий храм, а от фінансування освітніх закладів, а також, ріст разплати вчителям відбувається постійно.
Окрім цього слід зауважити й наступне. Існує доволі чітка статистика, яка свідчить про наявність прямого взаємозв’язку між кількістю храмів та зменшенням кількості злочинів, а також – економічного стану (заможності людей) в регіоні. Чим більше віруючі люди, тим менше вони здатні на злочини. І хоча, серед нас, християн, є чимало людей недосконалих і здатних на помилки, все одно люди які розуміють значення слова «гріх» і «страх Божий» суттєво відрізняються від тих своїх односельців, для яких Бога немає, бо якщо це так, то все дозволено!
Релігійність людини – це її найкраща, найсвітліша сторона. Я не кажу зараз, що абсолютно всі люди, які ходять до храму – кращі люди в своєму оточенні. Зазвичай, це не так. Але те, що вони хоча б іноді каються, плачуть, шкодують за свої злі вчинки та хочуть їх виправити – це факт, і я сам є цьому свідком уже багато років. Безбожникам із совістю домовитися значно простіше, бо совість, яка є голосом Божим у людині, з часом атрофується.
5. Віра та втілення євангельських цінностей – це одна з передумов щасливого життя, незалежно від економічних показників у державі. Чимало людей пов’язують своє щастя винятково з земним благополуччям і тілесним здоров’ям. Однак, духовне життя невід’ємна частина людської природи. Ти не зможеш компенсувати її відсутність подвійними вимогами до свого тіла чи психіки. Причиною заперечення людьми Церкви та Бога є зовсім інші речі, про які ми згадаємо нижче. Існує величезна кількість економічно стабільних країн, однак загальний психологічний і тим більш – духовний стан там катастрофічний. Люди купаються в розкошах, від чого сходять з розуму.
6. Звичайно, товсті люди завжди з заздрісною насмішкою будуть дивитися на тих, у кого на животі «кубики», а лисі зневажатимуть довговолосих, таким способом витісняючи власні пороки. Чим більше у вас буде заздрість до людей, у чомусь кращих за вас, тим більшою у вас буде до них буде ненависть. Як давно особисто ви зустрічали пости написані віруючими людьми проти невіруючих, атеїстів? Особисто я щось не пригадую такого. А чому так? Тому, що віруючі люди не мають потреби виливати свій біль чи гнів в Інтернеті чи на папері щодо цього питання. У людей, які вірять у Бога таких почуттів навіть не повинно виникати. Хоче людина вірити – це її право. Не хоче – будь ласка. Хоче вірити в Христа чи макаронного монстра – нехай вірить. Ми даруємо людині право вибору. Безбожники нам такого права не дають.Тому пишуть обурливі пости всюди де лише можуть.
7. Віруючих людей часто називають мракобісами з середньовіччя. Тут скажу лише, що навіть освіту, українську абетку та перші книжки вам подарували саме священнослужителі – священики та єпископи. Окрім того, нагадаю, що кінець середньовіччя – початок епохи Відродження чи Ренесансу, для тих, кому це слово асоціюється лише з чимось поганим. Якщо ж хтось хоче звинуватити християн у консервативності – то він має рацію. Але часткову. Вчення Православної Церкви сягає своїм корінням ще часів земного життя Спасителя та Апостолів (Кіенця І – початку ІІ століття і далі).(На хвилиночку, це було раніше за Середньовіччя, навіть з уваги на те, що в різних країнах Європи цей термін окреслює різні історичні періоди).
8. Чи є погані християни? Безумовно, вони були колись, є тепер і будуть у майбутньому. Відкрию величезну таємницю. Якраз, саме тому, що ми погані, ми й об’єднуємося в общини, де хочемо разом виправлятися та ставати кращими з Божою допомогою. Ми знаємо, що поодинці це справа марна. І навіть разом із іншими людьми це не просто. Але там, де буде Христос, який казав, що «лікаря потребують не здорові, а хворі» немає нічого неможливого.
9. Про те, що заздрість змушує ненавидіти своїх братів і сестер, ми вже говорили. Особливо це стосується заздрості до служіння священика, точніше до його гіпотетичних, нафантазованих вами прибутків. Прислів’я про те, що страх має великі очі, можна сміливо доповнити словами, що в заздрості ці очі ще більші!
В уявлені людей, які ніколи не були в храмі та навіть не уявляють ритму життя сучасних священнослужителів, кожен священик повинен покласти своє життя заради першого зустрічного, навіть якщо цей зустрічний самого священика терпіти не може, ідея існування Бога для нього безглузда, а Церква це комбінат по наданню ритуальних послуг.
З точки зору теорії християнства, думати, що священик повинен бути жертовним – доволі логічно. Христос Сам служив і показав приклад пастирського служіння людині. Однак, наважусь нагадати, що Христос помер не за фарисеїв і книжників, які хотіли через заздрість його убити та й убили, а за тих людей, які в доступній для себе степені прийняли Його любов. Відтак, з точки зору практики та здорового глузду, – краще «перли перед свинями» зайвий раз не кидати.
Священиків у нас мало, а хамів, які хочуть кататися на твоїй шиї – багато. Слава Богу, що людей, які цінують твоє служіння, і намагаються розуміти те, що священик так само людина, яка має сім’ю, має фізичні потреби, й дуже часто хотів би мати те саме, що й хочуть мати його однолітки, які не є священиками є значно більше. Священик, як жива людина, з плоті та крові, теж має свої ресурси, які треба поповнювати. Не можна постійно віддавати, нічого в замін не отримуючи.
Ідеальний священик з точки зору безбожника, якщо вже не мертвий священик, то безвільний раб, позбавлений здатності самостійно приймати рішення, особливо ті, які комусь можуть не подобатися. Все що йому можна – підставляти другу щоку перед хамом. Ідеальний священик для атеїстів – це той, який говорить людям лише приємні речі, не звинувачує в гріхах, не запитує пікантних речей на сповіді навіть натяками, в час коли самі люди роками про це мовчать. А ще, він не змушує до аскези, не силує молитися та жертвувати. Натомість, він повинен співати дифірамби та «многоліття» кожному блуднику, злодію та невігласу, не лише в переносному, але й у цілком прямому сенсі.
Щоб подобатися та заслужити добру репутацію він мусить грати на інструментах, танцювати, показувати шоу та влаштовувати дискотеки. Це його справа веселити публіку анекдотами навіть під час проводі. Ніяких вимог до людей, які йдуть до Сповіді та Причастя. А навіщо до цього готуватися? А ще вони мають переносити та скасовувати пости. Наприклад, на новий рік. І вже обов’язково, з його уст не повинна сходити єлейна усмішка. Людям, яким нудно вдома в неділю, в церкві повинно бути весело. Церква повинна бути «сучасною».
А ще, кожен священик обов’язково повинен робити все безкоштовно (це ж священик, духовна особа, яка харчується Святим Духом і манною небесною). Коли треба (а таке трапляється чи не щодня), він повинен без жодних слів і сумніву витягнути з власної кишені будь-яку суму, потрібну людині, яка звернеться до нього за допомого.
Якщо буде брати від людей гроші – він ворог, трутень. Якщо буде відмовляти в допомозі – все одно ворог, бо скнара, лицемір. Але, друзі. Слідкуйте за руками. Звідкіля священики візьмуть хоч якісь гроші, щоб допомогти всім потребуючим, якщо ви перед цим відмовляєтесь йому їх приносити?
Тобто, священик не тільки має працювати безкоштовно (що прямо заперечується Святим Писанням), але й повинен ще й влаштуватися на світську роботу для того, щоб заробленими коштами допомагати випадковим людям? Оце вже точно, дивина та й годі! Вівці хочуть стригти пастиря!
Я вже не кажу, що в середньому, люди на тарілковий збір у церквах України досі кидають по 1-2 гривні, максимум – 5 -10, і це в той час, коли давно ведеться мова про вилучення найдрібніших купюр із обігу! Якщо в світських закладах (магазинах, місцях надання послуг чи в розважальних закладах) такі купюри нічого не вартують, у храмі це основна «валюта». Подумаймо про це. Історію про дві лепти бідної вдови зовсім не обов’язково виконувати буквально!
Якщо чоловік приходить до храму по неділях, то за 5 разів він принесе 10 гривень на місяць. Пачка хороших цигарок – 30 гривень у день. А скільки люди витрачають грошей на розваги, кіно, бари та ресторани, концерти та інші забави? А скільки коштує фінансування пристрастей, моди, айфонів, автомобілів, чи новий дизайн нігтів для жіночок кожні два тижні? Може й дійсно, вся біда не в грошолюбстві церковників, але у власній жадобі та черствому серцю людей, які не хочуть чути правду про себе?
Церква існує на пожертви парафіян. Якщо ж вона займається господарською діяльністю, то вона оподатковується на загальних підставах. Коли люди жертвують щось, то благодійність не може обкладатись податками, це аморально.
«Приземлений» та черствий розум людини не здатен оцінити працю, якщо вона нематеріальна. Ще з радянських часів прославлявся подвиг Стаханівців, які своїми мозолями давали країні цілком конкретні тони вугілля. Інтелектуальна праця не цінувалася, а інтелігенти та «очкарики» завжди в нас сприймалися диваками, дурнями, чужопланетянами, а отже незрозумілими та непотрібними. Ось в чому коріння тієї кризи, якої ми досягнули тепер.
Радянська школа, яку так хвалять нинішні пенсіонери, виконувала лише формальні функції, виховуючи не особистості, а гвинтики до системи. Закономірним результатом такого виховання кількох поколінь наших громадян стало те, що як тільки настала свобода, десятки (чи скільки – не знаю) мільйонів випускників «найкращої школи в світі» сідали перед телевізорами та заряджали від Чумаків і Кашпіровських води та креми. А у вільний час вони шукали Джуну, подружжя астрологів Глоб, відьму Вангу чи «Біле Братство». Це все очевидний наслідок безбожної освіти, яку безпідставно вознесли на п’єдестал абсолютної непомильності.
10. Віра та життя з Богом вимагає від людини значних зусиль. За добро треба боротися. Тому, немає нічого дивного, що серед нас така кількість людей, які свідомо відмовилися від Церкви. Віра – це наша особиста реакція за заклик Бога бути святим. А це вимагає величезної праці над собою. Не можна зустрівши Христа далі жити так, наче нічого не відбулося. Ти або приймаєш це, віддаючи Йому своє серце цілком, без залишку, або навпаки – плюєшся, придумуючи все нові та нові виправдання, чому ти не можеш бути християнином і не хочеш жити в середньовіччі.
Але, при чому тут середньовіччя, якщо ти без Бога деградуєш на очах! В тебе не залишилося друзів. Ти давно не спілкуєшся з чоловіком або дружиною, бо вам нічого сказати один одному. Тебе не люблять власні діти. Ти не розмовляєш із сусідами, твій начальник самодур і тиран, а підлеглі чи колеги – тупі нікчеми. Ти не можеш довго працювати на одній роботі. Твої родичі постійно хочуть тебе використати, а президент і депутати збагачуються на твій рахунок, і при цьому нічого не роблять. І, знаєте, як це називається? Це називається пекло. Пекло в серці людини, яка не знає Бога. Людина, яку дратують навіть жовті бані церков (які рідко коли бувають золотими в дійсності), ніколи не зможе стати щасливою, в якій школі б вона не вчилася…
