У мене нема картки тернополянина і я не купував електронний проїзний квиток. Не так часто користуюся громадським транспортом, щоб витрачати на це час і гроші. Але сьогодні виникла потреба проїхатися. Сів у 14 маршрутку. Оплатив готівкою. Квитка не вимагав – далася взнаки вроджена скромність. Водій також не проявив ініціативи. Напевне теж скромним вродився.

Словом, назбиралося нас у маршрутці чоловік 10. Усі розраховувалися готівкою. І усі як на підбір – еталон скромності. Квитка так ніхто і не отримав. А на одній із зупинок зайшов до салону юнак, років 14-ти. І гордо, не настільки протягнув водієві, наскільки кинув перед ним шматок якогось пластику. На жаль, що саме це було – картка чи проїзний, помітити я не встиг.

Водій не без відрази взяв те до рук і приклав до отого валідатора. І отой валідатор видав шмат паперу. І отой шмат паперу разом з тою карткою водій повернув юнакові.

Ось тут я пригадав страшні розповіді останніх днів про те, що ті валідатори знімають подвійну оплату. Ходять чутки, що дехто з тернополян навіть заплатив за одну поїздку ледь не місячну зарплату. А тут нічого такого не було – легенький рух рукою і жодних проблем.

І я спіймав себе на думці, що Різдво – таки великий день. Напередодні цього свята у тернопільських маршрутках навіть валідатори без збоїв запрацювали…

Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер

Джерело: Про Те