Якщо вештатися центром Тернополя, то здається, що ходиш вулицями міста і місцями навіть доволі привабливого. А ось чим далі від центральної частини, тим більше здається, що потрапив у якесь село.

Ось, приміром, вулиця Київська. Йдеш собі, насолоджуючись січневим теплом, і тут на тобі – калюжа. І то така, що позаздрить їй будь-яке село. І вже не насвистуєш, уже в потилиці чухаєшся, вирішуючи складну задачу – яким то боком її обійти. А задача таки складна, бо ліворуч багнюка, праворуч – ситуація аналогічна. Якщо пішохід ще сяк так з цим завданням таки впорається, забруднивши щойно напластовані черевики і штани ледь не до колін, то, приміром, для жінки з дитячою коляскою альтернативи нема. Доводиться йти навпрошки.

І така ситуація не лише на цій вулиці. Практично у кожному мікрорайоні є такі «сільські» місця.

То певно правду таки мовлять люди, кажучи, що насправді Тернопіль – це село, просто дуже велике.

Джерело: Про Те