Пішов сьогодні прогулятися парком імені Шевченка. Йду собі алейкою, нікого не турбую і тут на тобі: «Доброго дня, я кенгуру», пише Про.Те.

Якби це було в якийсь спекотний літній день, вирішив би, що сонечко у тім’ячко напекло і галюцинації почалися. Але ж на вулиці доволі прохолодно. Мені у теплій зимовій куртці комфортно, а ось як почуває себе у наших умовах цей австралійський гість?

Та що там кенгуру. Трішки далі стоять зебри. І, судячи, з усього, їм ще гірше. Аналогічно почувають себе і верблюди. І тільки страуси постійно бігають туди-сюди, чи то, щоб зігрітися, чи то шукаючи, куди сховати голову від холодного вітру.

Не скажу, що я довго гіпнотизував усіх цих «чужинців», але навіть короткого погляду достатньо, щоб побачити в їхніх очах смуток.

Я все розумію – цирк, веселощі, постійна зміна місця. Ось тільки люди самі обрали собі такий спосіб життя. А чому повинні страждати тварини?

Хтось мовить – зате діткам яка радість. Навіть не знаю, чи це правильно, змушувати страждати тварин, щоб потішити дітей…