Посольство Бразилії y Києві спільно з Тернопільською обласною державною адміністрацією запрошують жителів та гостей області відвідати І Фестиваль бразильського кіно в Тернополі. На глядачів чекає унікальна можливість зануритись в атмосферу справжньої самобутньої Бразилії. Всі фільми транслюватимуться мовою оригіналу з українськими субтитрами! Відбудеться фестиваль у Палаці Кіно 6-8 жовтня. Початок о 19.00, – повідомляє прес-служба ОДА.Програма І Фестивалю бразильського кіно в Тернополі
6 жовтня
СІЛЬ ЗЕМЛІ (O Sal da Terra)
Жанр: документальний, біографічний фільм
Режисер: Вім Вендерс (Wim Wenders)
Джуліано Рібейро Сальгадо (Juliano Ribeiro Salgado)
У головних ролях: Себастьян Сальгадо (Sebastijo Salgado), Вім Вендерс (Wim Wenders), Лелія Ванік Сальгадо (Lilia Wanick Salgado), Джуліано Рібейро Сальгадо (Juliano Ribeiro Salgado)
Рік випуску: 2014
Фільм про життя та творчість легендарного бразильського фотографа Себастьяна Сальгадо, який своїми чорно-білими фотографіями демонстрував недавню історію: міжнародні конфлікти, масові переселення, голод, а у старшому віці – незаймані території, грандіозні ландшафти, дику фауну та флору, людей та тварин у найвіддаленіших закутках Землі. Про життєвий шлях Себастьяна Сальгадо розповідає в своїх зйомках його рідний син Джуліано та фотограф Він Вендерс.
Премії:
2014 Премія Каннського кінофестивалю:
особлива відзнака нагороди Франсуа Шале — Вім Вендерс, Джуліано Рібейро Сальгадо
особлива відзнака екуменічного журі — Вім Вендерс, Джуліано Рібейро Сальгадо
cпеціальний приз «Особливого погляду» — Вім Вендерс, Джуліано Рібейро Сальгадо
2014 Нагорода Мюнхенського кінофестивалю:
приз «Одне майбутнє» — Вім Вендерс, Джуліано Рібейро Сальгадо
2015 Національна кінопремія Франції Сезар:
за найкращий документальний фільм — Вім Вендерс (режисер), Джуліано Рібейро Сальгадо (режисер), Давид Розьє (продюсер)
7 жовтня
БРАЗИЛІЯ. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ
(Central do Brasil)
Жанр: Драма
Режисер: Валте Саллес (Walter Morreira Salles Junior)
У головних ролях:
Фернанда Монтенеґро (Fernanda Montenegro),
Вінісіус де Олівейра (Vin?cius de Oliveira),
Маріліа Пера(Marilia Pira) та
Отон Бастос (Othon Bastos)
Рік випуску: 1998
«Бразилія. Центральний вокзал» – французсько-бразильська драма знята у 1998. Сценарій написали Маркос Бернстейн і Жоао Емануел Карнейро, взявши за основу історію режисера Валтера Саллеса.
Сентиментальний фільм, канва якого – подорож у глиб Бразилії. Сюжет побудовано на історії дружби жінки, яка шукає другого шансу у житті? і хлопчика, який шукає своє коріння. Автори отримали натхнення від фільму німецького режисера Віма Вендерса «Аліса у містах».
Дора (Фернанда Монтенеґро) працює на Центральному залізничному вокзалі, пише під диктовку листи для неписьменних людей. До неї підходить чергова клієнтка Ана з маленьким сином Жозуе (Вінісіус де Олівейра) і просить написати листа батькові сина про те, що син хоче приїхати до нього в гості. Виходячи з вокзалу, Ана гине під колесами автобуса, а 9-літній Жозуе, не маючи куди йти, змушений жити на вокзалі. Жаліючи хлопчика, Дора вирішує допомогти йому дістатись до його батька у степи віддаленого штату на північному сході Бразилії. На їхньому шляху через величезну країну їм доводиться боротись з різними обставинами і робити цікаві відкриття, а тим часом фільм показує життя людей, які мігрують країною у пошуках кращого життя чи своїх давно покинутих близьких.
На загал фільм отримав позитивні відгуки критиків і був номінований на кращий іноземний фільм та кращу жіночу роль у конкурсі Оскар-1999, та завоював Золотий глобус у цих двох номінаціях на кінофестивалі нью-йоркських критиків (“New York Critics Film Awards”).
8 жовтня
IВАН – ПОВЕРТАЮЧИСЬ У МИНУЛЕ
(Ivan – de Volta para o Passado)
Жанр: Документальний
Режисер: Гуто Пашко (Guto Pasko)
У головних ролях:
Іван Бойко (Ivan Bojko)
Рік випуску: 2011
У 1942 році Іван Бойко був вигнаний із рідного села на Тернопільщині на примусові роботи до Німеччини. У 1948 році він емігрував до Бразилії і ніколи не повертався, але залишився вірним культурним традиціям своєї країни за допомогою музики.
68 років опісля, фільм документує повернення 91-річного Івана на Батьківщину, де він відвідує своїх родичів і рідне село.
Візуальні та звукові образи, що виникають при читанні щоденників Івана, ретранслюють власний досвід емігрантського життя і таким чином досягають нашої власної уяви.
