Віндсерфінг – це екстрим, вітрила, хвилі, романтика… Ось що говорить про вид спорту, яким займається вже шість років, другокурсник Тернопільського національного економічного університету Святослав Бучок. На його рахунку участь у більше тридцяти різноманітних юнацьких вітрильних змагань, чемпіонати Європи та світу в Туреччині, Італії, Польщі, перемоги та медалі на всеукраїнських регатах. Наразі свого життя без спорту, без віндсерфінгу Святослав просто не уявляє.
– Як так сталося в житті, що ти вибрав саме віндсерфінг?
– Якось на тренування з віндсерфінгу у нас на Тернопільському ставі мене привів друг, – для початку просто подивитися. Я подивився, спробував сам стати на дошку, і мені сподобалося.
– Що тебе найбільше приваблює у цьому виді спорту?
– Віндсерфінг дуже відрізняється від інших видів, не вітрильних. Якщо говорити про технічні нюанси, то у вітрильній дошці важливу роль відіграє вага спортсмена, його фізична підготовка. Але крім цього, у віндсерфінгу дуже важливо вміти думати. Таким чином, тут треба бути універсальним: у нас виграють ті, хто вміє поєднати фізичні і розумові якості. Часто буває, що на гонці, в сильний вітер ти мучаєшся, «зриваєш» до крові руки, в тебе в голові різні усілякі думки, але коли приходиш на берег, згадуєш цей екстрим, і тобі це подобається, ти отримуєш від цього задоволення. У віндсерфінгу кожні перегони – це боротьба із собою, своєрідна перевірка для самого себе на міцність.
– Майбутнє плануєш пов’язувати зі спортом?
Якщо буде далі вдаватися, якщо будуть результати, то так. Говорячи про майбутнє, я наразі взагалі свого життя без спорту не уявляю.
– Що дає спорт в житті для тебе особисто?
– Найбільше, в тому, що я займаюсь спортом, мені подобається, що я не п’ю, не курю. Це великий плюс. Також, завдяки віндсерфінгу, я завжди маю заняття, не задумуюсь, чим зайняти себе у вільний час, як його провести. Все просто: дме вітер, і програма на день відразу зрозуміла.
– Як батьки ставляться до твого «вітрильного» захоплення?
– Спочатку мама не хотіла, щоб я займався віндсерфінгом. Вона завжди казала, що це – вода, небезпека, боялась, щоб зі мною чого не сталося. Але зараз, коли я пропускаю якесь одне тренування, мама відразу строго: «А чого ти не пішов на тренування, що це таке, де ти був?». Все помінялось, – спочатку я наполягав, а тепер вона мене ще й підганяє.
– А як друзі ставляться до того, що ти займаєшся віндсерфінгом?
– Нормально. Частенько мене питають, чи можна і їм піти на віндсерфінг, попробувати. А коли дивляться на фотографії зі змагань, відео, кажуть, що це так класно, жалкують, що свого часу раніше цього не попробували.
– Які у тебе є ще захоплення, окрім віндсерфінгу?
– Взимку я люблю кататися на сноуборді. Влітку, коли є час, звичайно, коли не на змаганнях, ми з друзями полюбляємо виїздити відпочивати на природу.
– Тернопіль взагалі подобається тобі?
– Дуже подобається. Я тут народився, звик до цього міста. Коли мене запитують, чи хотів би жити в іншому місті, завжди кажу, що Тернопіль я ні на що не проміняю. Це в душі у мене.
– Які, на твою думку, проблеми у сучасної молоді?
– Проблеми? Скажімо, невідповідність цін. От візьмемо такий парадокс: щоб піти в аквапарк чи лунапарк покататись на атракціонах часто у молоді просто не вистачає фінансів, а от гроші на сигарети та алкоголь є. Якби поміняти щось: наприклад, зменшити ціни на розваги, а на пиво-сигарети – збільшити, тоді, може, молодь би не пила-не курила. А проводила час більш корисно, цікаво, впроваджуючи здоровий спосіб життя.
– Чому, як ти думаєш, наша молодь так прагне виїхати за кордон?
– Напевно, через гроші…
– А в Україні реально займатися бізнесом, гарно заробляти?
– Якось же люди заробляють, гроші мають, – значить все реально. Просто треба подумати, як це зробити.
– Молода людина, на твою думку, це хто?
– Молоді – це люди, які не сидять вдома, перед телевізором, з газетою, а десь гуляють, розважаються. Це і є молодь.
– Твоє розуміння понять «перспектива», «щастя», «Батьківщина»?
– Перспектива – це те, ким молодим людям можна стати, чого можна добитися.
Щастя – коли в тебе є кохана людина, коли в сім’ї всі здорові. І власне, гроші – це не є щастя. Просто в сім’ї має бути все добре, налагоджено, тоді ти щасливий. А гроші – вже на другому плані.
Батьківщина – те місце, де ти народився, живеш, де тобі подобається жити, де ти щасливий.
– Якщо попросити тебе побажати щось молодим людям – своїм ровесникам, що б ти міг сказати?
– Життя наше, на жаль, не довге, тому треба наповнювати його яскравими моментами. І краще не витрачати свій час на алкоголь, наркотики, а вести здоровий спосіб життя.
Розмовляла Олена Лайко.
