Ольга Дейнека із села Гологоче Підгаєцького району більше двадцяти років займається рогозоплетінням. Цьому древньому ремеслу жінку навчив її покійний дядько, заслужений майстер України, Ярослав Ремінецький. Вперше Ольга Дейнека взяла рогозу до рук у 15 років, відтоді з нею не розлучається. Нині пані Оля навчає рогозоплетінню дітей у Підгаєцькій дитячій художній школі народних ремесл. Там цей предмет діти вивчають упродовж п’яти років. Спершу вони навчаються плести різноманітні вузли, а їх понад 15, потім вже беруться за найпростіші вироби. Жінка сподівається завдяки своїм учням відродити це забуте ремесло.
– Коли я спостерігаю за своїми учнями, розумію, що уміння плести рогозою дано не усім, – зауважує пані Ольга. – Спершу мені було дивно, адже усі техніки плетіння вузлів мені вдалося вивчити за тиждень, а згодом вже плела фігурки. Звісно, мої витвори ще не були такими досконалими, але це діло техніки і часу. Напевне це вміння мені передалося від дядька генетично. Саме він навчив усім секретам рогозоплетіння.
За рогозою на… човні
Оселю Ольги Дейнеки усюди прикрашають «міні-скульптури» з рогози. “На току”, “Чумаки”, “З хлібом і сіллю”, “Дівчина з коромислом”, “Біля тину”, “Колядники”, “Кобзар”, “Швачка”, “Кошик” … – усі демонструють щось рідне, українське – чи то з сюжетів казок, чи відомих творів, пісень, колоритних сторінок нашої багатої історії. Майстриня зауважує, що не так складний сам процес рогозоплетіння, як заготівля самої рогози. Росте вона переважно на болотах та ставках, а тому пані Олі разом з чоловіком доводиться плисти на човні. До слова, цю рослину в народі називають ще лепехою і в деяких селах на Зелені свята стелять її на долівку. Найкраще жати рогозу в кінці серпня-вересні. Тоді вона виростає максимальної довжини, здебільшого 2-3 метрів. Щоб забезпечити себе і своїх учнів матеріалом майстрині треба нажати віз рогози.
– Зрізану рогозу спочатку висушую на сонці, – пояснює Ольга Дейнека. – Після цього змотую і відношу на горище. Там вона сушиться до зими. Перед самим вживанням обов’язково її вимочую у гарячій воді, тоді вона стає гнучкою.
Плести з рогози уміють і дві доньки Ольги Дейнеки – Леся та Наталя. Однак через навчання дівчатам не вдається багато уваги приділяти цій справі. Найбільше до душі майстрині плести різноманітні сувеніри та фігурки, а ще жіночі прикраси. Вони мають чималий попит, особливо серед туристів.
– Коли у голову приходить якась ідея, я вже бачу кінцевий результат і готовий виріб, – зауважує пані Оля, – не заспокоюся, коли не зроблю до кінця. Інколи трапляється так, що сідаю за роботу, а вона мені чомусь не вдається або виходить не так як я хотіла. Тоді я її відкладаю, згодом використаю в іншій композиції. У залежності від складності композиції на один виріб витрачаю близько тижня, інколи треба більше. Фігурку жінки набагато важче сплести, аніж чоловіка. При оздобленні жіночої зачіски та одягу треба використовувати дуже тоненьку плітку, а це займає чимало часу. Відповідно складність роботи позначається і на вартості: чоловічі фігурки продаю по 100 гривень, а жіночі –за 130 гривень. Сім’я вартуватиме 200 гривень.
Загалом майстриня сплела кілька сотень виробів з рогози. Лише 45 фігурок їй замовили для голландської делегації. Тоді жінка майже місяць не виходила з хати, адже встигнути зробити таку кількість виробів у такий термін – майже фантастика!
– Зазвичай один виріб я роблю від початку до самого кінця, – розповідає Ольга Дейнека. – А тоді довелося працювати конвеєром. Багато моїх робіт закордоном – у Чехії, Канаді. Там більше цінять наші вироби. В Україні рідше купують, напевне через економічну кризу.
Щороку майстриня відвідує по кілька фестивалів та виставок. Частенько вона влаштовує міні майстер-класи, тоді біля збирається юрба людей. Чимало охочих не так щоб навчитися, а хоча б подивитися на це мистецтво, так би мовити, пізнати його з середини.
– Рогоза має дуже добру енергетику та лікувальний запах. Адже це екологічно чиста трава, – зазначає Ольга Дейнека. — Дядько розповідав, що бутлі чи пляшки, оформлені рогозою, діють як термос — у спеку не нагріваються на сонці, а в холод зберігають тепло. У кошику з рогози продукти не псуються. А личаки з рогози масажують ступні. Втім, мені більше до вподоби плести маленькі фігурки. Мрію зробити одну велику, хоча б на півтора метра, якось бачила такі з соломи.
Тетяна КУЗІВ