Заступник директора з навчально-виховної роботи у початкових класах Тернопільської спеціалізованої школи I–III ст. №3 з поглибленим вивченням іноземних мов, вчитель-методист.
На мою думку, перший політ людини в космос – це одна з найважливіших подій ХХ століття. День космонавтики, який відзначається 12 квітня, ще з моїх шкільних років пам’ятається величним і вагомим святом. Пригадую, як у школі співали пісню про те, що «Юрій Гагарін став Колумбом сьогоднішніх днів»…
Можна сказати, що сьогодні світ розвивається дуже стрімко. Широке розповсюдження комп’ютерних технологій, мобільного зв’язку, найновіших досягнень у медицині, генній інженерії щоразу виводить людство на нові етапи розвитку. Можливо, саме тому досягнення космонавтики сьогодні не здаються нам чимось надзвичайним. Проте кожен із нас розуміє, що п’ятдесят років тому це було справжнє досягнення і справжній подвиг. Зрештою, космічні польоти не стали для нас і сьогодні чимось звичним, буденним. Це завжди великий ризик і велика підготовка.
Якщо говорити про подію для сучасного світу, яка могла би так само сколихнути людство, як перший політ людини в космос, то це, на мою думку, напевно, могла б бути зустріч із жителями інших цивілізацій.
Кажуть, що теперішні хлопчики та дівчатка не мріють бути космонавтами. Це й справді так. Вся проблема в тому, що сьогодні наші діти мало виховуються на прикладах героїзму, мужності, жертовності. З екранів телевізорів вони чують розповіді про бізнесменів, про матеріальну сторону життя людини. Я не можу згадати жодної передачі протягом останніх десяти років, яка популяризувала б професію космонавта чи пілота. Діти стали заручниками стилю нашого сучасного життя: немає духовного піднесення, немає жаги звершень, а натомість, є звичайні обивательські потреби і бажання заробити якомога більше грошей.
На День Захисника Вітчизни хлопці мого першого класу отримали вітальні фотокартки, на яких кожен був зображений солдатом певного роду військ. Один із хлопчиків, який був у костюмі космонавта, сказав: «Так нечесно! Всі мають зброю, а я – ні. Я не хочу бути космонавтом, бо це не справжній захисник Вітчизни!». Довелося розповідати учням, що космонавти – це найвитриваліші, найсміливіші захисники Вітчизни, їхня служба найважча, тому що вона не вимірюється лише двома роками служби в армії. Це постійні тренування, велика самоорганізація та дисципліна, це подвиг у мирний і воєнний час.
П’ятдесят років тому люди мріяли про те, щоб космос став доступнішим. У плані наукових досліджень це дійсно так. Сьогодні мрії усіх людей пов’язані з мирним застосуванням космосу. Проте нам, на жаль, ще дуже далеко до космічних польотів, про які розповідалося у дитячому фільмі «Гостя з майбутнього».
