Написано за розповіддю Федора Приступи:  капітана Тернопільського клубу історичної реконструкції «Галицькі дружини»

У місті Меджибіжі з п’ятниці по неділю тривав 2-й зимовий фестиваль «Зимова вежа». До міста приїжджали воїни із Тернополя, Києва, Львова, Харкова, Донецька, Сімферополя, навіть була команда з Білорусії, – «Орден северного храма».

Поїздка галицьких хлопців розпочалася із підготовки до неї, дещо підшивали, доробляли, нагадували пісні. Приїхавши у «середньовіччя» вони облаштували свої місця у шатрі, розклали ліжники, обклали їх соломою, та готувались до вечері.

Організатори накрили великий стіл, була «похльобка», гречка, найсмачніше було сало. Пили вино і пиво, вживали для того щоб підтримувати відповідну температуру тіла, бо зима і надворі холодно.

Їхали, щоб побачити ціле дійство, а саме весілля. За сценарієм, дочка господаря замку мала вийти заміж за молодого хлопця. Але цього вечора зав’язався «конфлікт», бо претендентом одружитися  на спадкоємці замку, з’явився ще один хлопець. Хазяїн замку оголосив, що кохання вирішиться чесним поєдинком, що відбудеться за 5 км від Меджибіжу у руїнах замку «Ракотів».

На наступний день усі приїжджі вирушили пішки туди, йшло приблизно 40 чоловік, але дорога була погана: лляв дощ, довелось переходити то лід, то камінь, то болото, то воду (по коліна). Дехто був одітий в обладунки… Коли хлопці туди прийшли, то вистава закінчилась щасливо, кровопролиття вирішили уникнути і судженого мала вибирати дівчина. Вечором, учасники повернувшись знову  таки пішки до Меджибіжу святкували весілля, але без пари, бо за сценарієм дівчина зробила «хід конем» – пішла у монастир). Відгуляли таку зустріч із смаженим баранчиком.

Організація була на вищому рівні. Фестиваль був обгорнутий аурою дружби, і створений для дружби.

Мар’ян Самарський