Вересневий суботній вечір у центрі Тернополя – людний, повільний, розніжений. І до цього традиційного, виваженого колориту, – наче вибух екзотики, своєрідний мікс із спекотних поривів південного вітру, шепоту океанських хвиль, солодкого запаху троянд – звуки танго. На вулиці Сагайдачного біля пам’ятнику Франка… Танго! Вир пристрасті, впізнаваний ритм, злагоджені рухи партнерів. Він і вона… Все просто і складно: почуття, емоції, кохання, пристрасть…
Кажуть, аргентинське танго – це танець не для показу на сцені чи конкурсі, а танець для двох – для спілкування, пізнання і розуміння одне одного. Все просто, як це завжди буває в танцювальній імпровізації: партнер веде, партнерка відчуває це ведіння, і… виникає танець – особистісний, неповторний, тільки для двох, – таке собі спілкування між Ним і Нею. А ще, оскільки тут не обов’язкова постійність пар, партнера можна змінювати хоч щомелодії…
Аргентинське танго в центрі Тернополя? Екзотично, але реально! Саме так виглядала ця майже тригодинна імпреза спонтанного вуличного танго від Тернопільської Липи за участі клубу LIFT (м. Львів). Вуличне мистецтво завжди захоплююче та цікаве: чи то вуличні музиканти, чи жонглери чи барди. Перехожі просто йдуть вулицею, зацікавились – зупинились і спостерігають. Того вечора в центрі Тернополя були такі, хто, зупинившись на хвилинку, затримались біля танго, із його спекотними ритмами, красивими рухами, духом свободи та відчуттям нереальності всього, що відбувається, на годину, а той до самого закінчення забави.
„Так знайомі, давно забуті, такі рідні мелодії юності,” – говорили поважні тернопільські пани та пані. „Моя бабуся з дідом вміли танцювати танго, і казали, що це зовсім не складно,” – ділилися враженнями дещо менш поважні за віком глядачі. „Здається, що ми в Європі, а не в Тернополі, так приємно, що і у нас таке може хтось організувати,” – приєднувалися до розмови інші, ще зовсім не поважні…
А танго звучало, а пари танцювали, і старі будинки, почувши знайомі мелодії, здавалося, намагалися зробити все можливе, щоб, відбившись від їхніх стін, красиві звуки летіли все вище і вище у вересневе вечірнє тернопільське небо.
[stextbox id=”info”]
Аргентинське танго – це не один танець, він ділиться на три: 1) танго (власне танго), 2) танго-вальс (в ньому прослуховується характерний ритм (раз – два – три)), 3) мілонга.
Мілонга – це швидке танго. Крім того, мілонгою називаються вечірку, де присутні танцюють танго. Окрім самого танго на мілонгах (вечірках танго) танцюють й інші аргентинські танці – наприклад чакареру (Chacarera), її дехто називає матір’ю танго; кандомбе, інколи навіть сальсу.
В Україні танго з’явилося 7-8 років тому, привезене в Київ з Москви (в це багатомільйонне місто його привезли аргентинці). Досить швидко воно стало частиною міської культури Києва і продовжує розповсюджуватись по різних містах. Близько п’яти років тому перші клуби аргентинського танго були відкриті у Львові, серед них і клуб «LIFT» (LIFT – абревіатура трьох міст – Львів – Івано-Франківськ – Тернопіль від різних міст організаторів клубу, представником Тернополя є Качмарська Ірина). В Україні, як і в країнах СНГ щороку з’являється все більше і більше людей, що захоплюються культурою танго (і, на відміну від Аргентини, в нас це здебільшого молоді люди), а це не тільки танець – це відношення до життя, до людей і до себе. Це бережне ставлення до свого партнера, бажання зрозуміти його, довіритись йому. На мілонгах усі чоловіки – галантні кавалери, адже щоб жінка пішла з тобою танцювати потрібно справити на неї враження – і виглядом, і танцем, і ставленням. Якщо старшим людям, з життєвим досвідом це властиво, то молодь тільки вчиться і приємно, що заняття з танго допомагають цьому.
Зараз в Україні танго є практично в кожному місті (наприклад у Львові – 9 танго-клубів), проводяться фестивалі (тільки в серпні – вересні 6 танго фестивалів), багато з них міжнародні, де збирається декілька сотень мілонгоро (танцівників танго) з усього світу. Учасники нашого клубу активно відвідують семінари і фестивалі як в Україні, так і за її межами – адже це так приємно, коли без слів, лише мовою танцю можна порозумітися з незнайомою людиною.
Базовий курс танго – це 5-6 місяців, за які партнери вчаться обіймати одне одного (це мабуть найважливіше в танго) і робити основні кроки і повороти. Дехто вважає, що танго – це червона суконка, троянда і пафосні яскраві фігури, але це тільки обгортка, це для виступів в ресторанах чи сцени. Справжнє танго – це соціальний танець, в ньому ми вчимося, насамперед, розуміти одне одного і розуміти танець, а коли зрозуміємо – тоді і станеться танець. Справжнє танго – це імпровізація на рівні кроку. Саме це – найцікавіше і саме це відрізняє танго від бальних танців, наприклад, з їх схемами і фігурами.
Члени клубу LIFT досить часто приїздять в Тернопіль, їздять в інші міста – і , звісно танцюють – бо танго це назавжди, це частина життя, по іншому вони не можуть. Вони танцюють всюди – і на мілонгах і просто на вулиці – адже це завжди маленьке свято. Маємо надію що і Тернопіль , з часом, прийме танго до своєї культури.