«Роблю те, що люблю», – з усмішкою каже Марія Марко. Жінка за фахом – агроном. Спершу працювала у колгоспі. Коли ж він розпався, почала вирощувати овочі на власному городі.
- Почалося все з полуниць і ягід, а далі додалися помідори, баклажани. Згодом: перець, огірки, цибуля, часник, – розповідає жінка.
Пані Марія не любить звичайних сортів. Вона щоразу шукає нові розробки українських селекціонерів, аби вирощувати смачні і корисні овочі.
- Лише цього року ми взяли на апробацію 40 нових сортів томатів, – каже пані Марія. – Спілкуюся з колекціонерами, обмінююся з ними цікавими і незвичайними сортами. У цьому році практично відмовилася від гібридів – вони мають простий смак і, на мою думку, не варті уваги.
На городі Марії Марко ростуть помідори зі смаком полуниці, яблук, пряженого молока. Також є помідори, які, навіть достигаючи, зберігають зелений колір. А ще є жовті, помаранчеві, рожеві, бордові, чорні, дво- і триколірні. Найдовші мають 15-18 сантиметрів, а найбільший важив понад два кілограми.
- Я не використовую на городі хімічні засоби догляду і добрива, адже маю сильну алергію, – розповідає жінка. – Дуже важливо правильно обрати попередників для помідорів. У жодному разі не саджати їх щороку на одному і тому ж місці. Далі гарно зорати город. У ямку покласти півлітра перегною (листя, солома, коров’ячий гній мають постояти два роки). Далі – ллємо 2-3 літра води і саджаємо помідори. Важливо засипати їх сухою землею. Якщо є можливість, замульчувати сухою травою або соломою, щоб не росли бур’яни і зберігалася волога.
Аби вберегтися від фітофтори Марія Марко щотижня кропить рослини молоком. Завдяки цьому на листочках створюється своєрідна плівка, яка захищає помідори від розвитку хвороб. Листочки, які торкаються землі, треба обірвати. Коли перша китиця повністю достигне, то листя до неї можна обірвати. Від тлі, мурашок і колорадських жуків допоможе екозасіб «Актофіт». Він – нешкідливий і за кілька годин після його застосування овочі можна їсти.
Пані Марія зізнається: не уявляє свого життя без праці на землі. Особливо радіє, коли люди куштують вирощені нею продукти і вони їм подобаються, дивують екзотичним смаком. Також дуже важливо, що серйозною опорою у всьому є її чоловік Павло.
- Він завжди підтримує мої ідеї, допомагає у щоденній роботі, – зізнається жінка. – Ви навіть не уявляєте, яке це важливо, коли люди дивляться у одному напрямку, разом працюють і розуміють одне одного. Це – величезна сила і неймовірне щастя.
Джерело: Наш ДЕНЬ
Автор: Юля ТОМЧИШИН
