Сніг зійшов, оголивши сміття, який був під ним. Тернопільські пейзажі, на жаль, безрадісні. Скрізь роздерті поліетиленові пакети та інше пластикове сміття. Цей гнітючий вигляд став нашою буденністю. Ми ходимо, не помічаючи, що навколо нас лежить пластиковий ворог, який в природному середовищі буде розкладатися сотні років, при цьому отруюючи все навколо смертельними канцерогенами.
Пластик не схильний до біо розкладення і під впливом сонця лише розпадається на мікроскопічні частинки. Багато тварин вживають їх, приймаючи за їжу. Як мінімум 267 біологічних видів страждають від поїдання цього сміття.
Екологи б’ють на сполох, щорічно від пластикових кульків вмирають більше тисячі китів, тюленів, черепах. Понад мільйон морських птахів і ссавців гинуть щорічно від заковтування пластикового сміття. Дуже сильно страждають від пластикового сміття чайки, ворони, які з висоти пташиного польоту помилково приймають різнокольорові пластмаси, плаваючі на поверхні водойми або на узбережжі, за що-небудь їстівне. Не дивлячись на те, що це досить великі птахи, пластмаса виявляється їм не по «зубах».
У екологічно-чистому природному середовищі тривалість життя цих птахів досягає 20-50 років. На жаль, в даний час птахи-довгожителі – це велика рідкість, 30% їх гине, наковтавшись пластмас – кожні 5 хвилин гине одна чайка.
Більш того, мікроскопічний пластик тепер всюди, в тому числі і морепродуктах, якими харчується людина. Коло замкнулося – ми труїмо пластиковими відходами не тільки світовий океан, але вже і себе.
І це тільки «видима» частина проблеми. А що приховано під водою? Річкове дно – це просто суцільний жах і пекло для непідготовленого водолаза і купальника … Найбільше на дні зустрічається пластика – всілякі целофанові пакети, мішки, пляшки-ПЕТ, поліпропіленові стаканчики, відерця від пресервів та інша гидота. На перший погляд, біда не сильно небезпечна, але весь цей пластик може стати отрутою, пасткою і навіть кладовищем для багатьох річкових мешканців. Це самоорганізоване підводне звалище – розсадник всілякої зарази.
Ми не відстаємо в смертельній гонці по забрудненню своєї території. Якщо у нас в країні трохи більше 8% від усієї території займають заповідники, то сміттєзвалища вже більше 10%. І це мова йде тільки про офіційні звалища … А скільки несанкціонованих хаотично розкиданих по всій країні? Заїжджаючи в лісові посадки, розташовані недалеко від населених пунктів стали звичними гори побутового та будівельного сміття лежачого на мальовничих зелених галявинах. При сильних вітрах поліетиленові пакети літають над полями і розвиваються, як прапори, зачепившись за гілки дерев захисної лісосмуги. Не кажучи вже, що відбувається вздовж трас …
– Україна сьогодні потопає в смітті на кожну людину припадає по 8,5 тонн відходів говорить глава Національної Екологічної Ради України Олександр Чистяков – У нашій країні переробляється близько 3% сміття, а в Європі – до 70%. Природоохоронні організації давно вимагають посилити контроль за утилізацією кожного типу відходів – від надзвичайно небезпечних (1 клас, наприклад радіоактивні речовини) до малонебезпечних (4 клас). Держава зобов’язана звернути увагу на той сміттєвий Апокаліпсис, який стрімко насувається.
Україна продовжує потопати в смітті: за даними Держслужби статистики, в 2018 р країна накопичила понад 421 млн т відходів, це майже на 60 млн т більше, ніж в 2017 році.
Розрахунки показують, що за рік додалося по 8,5 т відходів на кожного жителя України. На щастя, 92% їх – малонебезпечні, це в основному відвали пустої породи при видобутку вугілля, руд, а також витягнутий з дна морів і річок грунт при днопоглиблювальних роботах. Домогосподарства дають в рік приблизно 6,5 млн т відходів, або по 271 кг на рік на людину. А всього, за статистикою, на всіх сміттєвих полігонах і відвалах України міститься 12,3 млрд т відходів. Якщо перерахувати в кубометри, вийде гора діаметром близько 20 км в підставі і заввишки в 10 км – це вище Евересту!
Екологи стверджують, що насправді відходів більше в рази.
– Крім шести тисяч законних звалищ, в Україні налічується понад 35 тисяч нелегальних, загальна площа яких – 12 тис. кв. км, – стверджує голова Всеукраїнської Екологічної Ліги Тетяна Тимочко.
За її словами, для поліпшення екоситуації необхідно почати виконувати закон про роздільний збір побутових відходів, який діє з січня 2018 року, посилити відповідальність виробників за вивезення та переробку відходів і контроль за ними, створити електронний реєстр полігонів, включаючи нелегальні, почати будувати сміттєспалювальні заводи з сортувальними лініями.
За підрахунками Держстатистики, ситуація з переробкою промислових відходів залишилася на рівні 2017 р.: утилізовано 3% автомобілів (з 3000 т), 5% з 40 тис. т пластика, 10% з 22 тис. т скла, 28% з 23 тис. т і 50% з 112 тис. т паперу і картону. За 2017 р краще стало з переробкою побутових відходів: 257,3 тис. т (+ 1%) було спалено для вироблення електроенергії і 2 тис. т просто згоріло (-5%), утилізовано за євростандартами 6,5 тис. т ( + 62,5%). Але, це лише 2,3% від загальної кількості побутового сміття. А за кордоном переробляють 70% і більше таких відходів, а в Швеції – 96%, через що шведи вже 10 років закуповують за кордоном відходи, щоб не простоювали їх сміттєпереробні заводи.
Екологи вважають, що Закон про роздільний збір сміття погано виконується з трьох причин: населення в містах не хоче сортувати сміття, так як не звикло це робити; немає контролю за тими, хто не відокремлює сухі побутові відходи від мокрих харчових; багато які ЖЕКи і ОСББ досі не встановили окремі контейнери для пластику, паперу і металу.
– В першу чергу потрібно боротися з причиною забруднення якщо ми хочемо зменшити руйнівні наслідки від навали сміття. У багатьох країнах давно забили на сполох. Там намагаються скоротити виробництво «безсмертного» сміття – говорить Олександр Чистяков – В цілому ряді країн обмежили продаж пластикових виробів і контролюють їх оборот: ставлять урни для пластику, приймають його в спеціальних пунктах, жорстко штрафують порушників порядку. Але головне – вводять в оборот використання Екопластик. Він відрізняється від «нашого» пластика тим, що перегниває в природних умовах протягом півтора-двох років і не виділяє при цьому шкідливих для навколишнього середовища речовин. Так, наприклад, в супермаркетах Італії і Франції продукти вже продаються тільки в екоупаковке. Її виробництво виявилося економічно більш вигідним, ніж та величезна шкода яку приносить природі і людині утилізація пластику.
Але, тим не менш виробництво пластмаси щороку збільшується на 9%, а це значить, що забруднення пластмасовим сміттям тільки продовжиться.
На сьогодні в Україну ввозиться понад 10 тисяч тонн ПЕТ грануляту в місяць. Можна вважати, що левова частка цієї маси матеріалу у вигляді пляшок потрапляє на прилавки магазинів, а значить з часом, стає відходами. Сумарні ж потужності України з переробки ПЕТ відходів можуть впоратися максимум з 1 тисячею тонн в місяць … Все інше осідає на полігонах, звалищах…
При такому положенні справ з переробкою ПЕТ, Україна все одно приречена стати величезним пластиковим звалищем! Для того, щоб цього уникнути потрібно вводити обмеження на ввезення і виробництво ПЕТ-виробів до такої кількості, яку Україна здатна переробити фактично, а не теоретично.
Невід’ємною частиною нашого побуту стали пляшки, пакети, склянки із пластику, але вони занадто шкідливі для навколишнього середовища, щоб ми могли дозволити собі використовувати їх «на всі випадки життя».
При утилізації пластику треба пам’ятати, що при його спалюванні виділяється діоксин. Він небезпечний тим, що руйнує репродуктивну силу чоловіка. Вчені довели: чим більше чоловік стикається з діоксином, тим менше у нього ймовірність стати батьком хлопчика! А отже – продовжити свій рід.
Якщо пластикові пляшки можна повторно переробити, то поліетиленові кульки ні. Як правило, вони не підлягають вторинній переробці, або вона обходиться занадто дорога, так, як вимагає додаткових коштів на очищення сировини. Спалювання поліетилену згубно позначається на стані атмосфери і здоров’я людини, так, як під час нього в атмосферу виділяються шкідливі речовини, що збільшують екологічну ситуацію, зокрема, викликають «парниковий ефект».
– В середньому «життя» пакета в людських руках триває півгодини – каже Олександр Чистяков – А повільно розкладатися на звалищі (і це ще в кращому випадку!), виділяючи при цьому шкідливі речовини, самий звичайний поліетиленовий пакет буде більше 150 років. І термін, протягом якого він буде приносити шкоду, в 2 мільйони 628 тисяч разів довше того терміну, який він приніс користь. І, коли типовий пакет-«майка» зникне з лиця землі, правнуки того, хто їм скористався вже встигнуть постаріти. Поліетиленові мішки легкі, зручні, міцні, тому не дивно, що майже в кожному магазині безкоштовно або за невелику суму покупець може придбати пакет-«майку». У рік на кожного жителя планети припадає по дві тисячі виготовлених пакетів. Сумарний випуск поліетиленових пакетів обчислюється в діапазоні від 6 до 7 трлн штук в рік. І майже стільки ж – щороку викидається. Якщо їх утилізація відбувається природним шляхом, то вона займає більше 400 років, так як бактерій, здатних переробляти полімерні сполуки, з яких складаються поліетиленові мішки, в природі не існує.
У наші дні, освоївши виробництво поліетиленової упаковки, людство виробляє в 20 разів більше сміття, ніж 50 років тому. Одноразова поліетиленова упаковка становить близько 40% побутового сміття в світі.
У Києві щорічно витрачається близько 2,5 млрд поліетиленових пакетів – їх частка в складі ТПВ досягла 10%, а на переробку йде лише 5 відсотків від всіх твердих побутових відходів, інші відвозять на звалища – в даний час сміттєві полігони на 30-40 % заповнені полімерними відходами.
Треба наголосити, що наслідки застосування поліетиленових пакетів настільки страшні для всього живого на Землі, що відмахуватися від цього НЕ МОЖЛИВО!
Національна Екологічна Рада України, Всеукраїнська екологічна Ліга, Асоціації рибалок України виступають з ініціативою заборони використання поліетиленових пакетів, і закликає ввести в обіг Екопластик на законодавчому рівні.
Біорозчинений пакет розкладається під дією різних факторів навколишнього середовища (t, УФ, вода, кисень, що міститься в повітрі і т.д.) до низькомолекулярних сполук, які потім засвоюються (асимілюються) бактеріями, в результаті чого утворюються СО2, вода і біомаса (сукупність рослинних і тваринних мікроорганізмів).
Створення полімерних матеріалів що біо розчинюються є пріоритетним напрямком нових технологій, реалізація яких дозволить мінімізувати забруднення навколишнього середовища полімерними відходами, а також відкриває нові можливості для вторинної переробки поліетиленових пакетів, що також буде вигідним для виробників. Біоупаковка є реальною альтернативою поліетилену і прекрасним способом захистити природу від шкоди, що завдається звичайними поліетиленовими пакетами!
Потрібні серйозні державні підходи, а часом і революційні рішення цієї проблеми. А поки на неї намагаються «закривати» очі. Або в кращому випадку, вдають, що її вирішують … Але, це до пори до часу. І дуже хочеться вірити, що коли чиновники почнуть все ж займатися здоров’ям країни не буде ще дуже пізно, а то точку неповернення пройти легко, так як вона вже стукає до нас у двері …
Тому завдання природоохоронної спільноти позначити існування цієї проблеми. І ініціювати її рішення на законодавчому рівні. Головне позбавити нашу країну і нашу природу від цієї смертоносної гидоти.
