Поки Україна очікує на вручення томосу, а тернопільська поліція розслідує кілька кримінальних справ, пов’язаних зі зловживаннями довкола Свято-Успенської Почаївської лаври, за монастирськими мурами живуть по-старому.

У святині проводить служби Українська православна церква Московського патріархату і мешкають понад дві сотні її монахів. Уже 15 грудня в Києві пройде собор, який формально має створити майбутню єдину Українську помісну православну церкву. В УПЦ (МП) до цього часу не дали підстав думати, що підтримають таке рішення. Проте і такий варіант, звичайно, можливий.

Тим часом, на Тернопільщині у зв’язку з томосом загострилися конфлікти довкола Почаївської лаври, яка здобула неоднозначну славу форпосту «русского мира» на заході України. Окрім питання, чи будуть зміни в святині, знову заговорили, чи законно використовує пам’ятку Московський патріархат.

Власкор IA ZIK спробувала з’ясувати це, а також – які настрої панують у монастирі й серед жителів міста.

За міцними монастирськими мурами

Почаївська лавра сьогодні є другою за розмірами святинею Московського патріархату в Україні. У той же час низка будівель, які займає релігійна організація, є пам’яткою архітектури національного значення. Святиня оточена кам’яними мурами й височіє на пагорбі над всіма околицями. Багато з тих, хто ріс поруч, змалку звикли шукати на небі золотисті відблиски її куполів.

Почаїв, фактично, живе з лаври. На ній зав’язана місцева інфраструктура – кафе, крамниці, готелі та інший бізнес, який заробляє на паломниках і туристах. Перед самими мурами також ведеться жвава торгівля. Заробляють і жебраки, які щодня десятки років поспіль приходять під монастирську браму.

Як живе напередодні томосу лавра? На перший погляд усе, як і раніше. За порядком на території стежать чоловіки у камуфляжній уніформі. Місцева влада не береться казати, скільки у лаврі є охоронців, але, кажуть, останнім часом більше їх не стало.

Серед обов’язків охорони – стежити й за зовнішнім виглядом гостей. Туристам, які їдуть не молитися, а оглянути пам’ятку, потрапити всередину непросто. Без належного одягу нікого не впускають, особливо пильнують жінок. Одразу перед входом розміщена велика табличка з оголошенням, яке скеровує на пункт видачі спідниць і хусток.

За кого не моляться московські ченці

Не змінилися у лаврі й внутрішні канони. Приміром, протягом століть і аж до 2013 року найвищим і найбільшим на території лаври був Успенський собор, збудований ще в часи, коли монастир належав греко-католикам. Про цей період у лаврі, однак, воліють не згадувати, а за вірян, які належать до будь-якої іншої віри чи конфесії, окрім УПЦ (МП), досі відмовляються навіть молитися.

«Не можна подавати записки за: не хрещених (в канонічній православній церкві), не православних (римо-католиків, греко-католиків тощо), розкольників (послідовників УПЦ КП, УАПЦ тощо), чародіїв, самовбивць», – йдеться в одному з оголошень.

У багатьох людей така позиція викликає невдоволення. Як і те, що за молитви в лаврі навіть зі «своїх» беруть гроші. У приміщенні, де приймають списки для служіння, вивішений прейскурант. Молитва за здоров’я, за одне ім’я, впродовж місяця коштує 30 гривень, а «оптом» на рік зі «знижкою» – 300 гривень. Хоча внизу листка маленькими літерами і вказано, що «бедным и неимущим» гроші давати не обов’язково.

У крамниці при вході торгують книжками, образами, іконами та іншими церковними товарами. Хрестики, наприклад, коштують від кількох десятків до 7-8 тисяч гривень.

Є на території і готель. Вартість двомісного номеру з душем – близько 260 гривень, з душем на поверсі – на сотню дешевше. У приміщенні готелю облаштована трапезна. Серед монастирських коржиків і млинців можна побачити навіть суші («Каліфорнія» з лососем – 68 гривень) і вегетаріанський сир «Тофу».

За словами жінок, які видають їжу, готують послушники. Але сфотографувати харчі не вдається – жінка у хустині робить зауваження російською: «Девушка, у нас не фотографируют».

Фотографувати в лаврі дозволяють лише на вулиці. Так само забороняють робити світлини церковної аптеки, де продають саморобні мазі, трави та настоянки з приміткою «Божья лєчєбница».

Без перешкод можна було фотографувати у порожньому Преображенському соборі. Саме він тепер найбільший у лаврі. Його почали будувати за президентства Віктора Януковича. У Почаєві розповідають, що новий храм спеціально планували більш помпезним, аніж Успенський, зведений греко-католиками. Після втечі Януковича роботи сповільнилися, але навіть недобудований собор вражає.

Чому форпост «русского мира»?

Взагалі на території лаври надзвичайно красиво. Згори відкривається неймовірний краєвид, де навколишні села – взимку в шапках снігу – як на долоні.

За що ж святиня здобула славу форпосту «русского мира»? Активісти традиційно закидають почаївській «братії» те, що гроші від парафіян і паломників поповнюють бюджет Московської патріархії. Звинувачують церкву і в тому, що вона розповсюджує антиукраїнську літературу, зокрема, щодо військового конфлікту на сході України. Нині у лаврі не стримуються й у коментарях щодо томосу.

«На нашу святиню обрушилося зло. Великі потоки брудної інформації ллються, не перестаючи. І ми знаємо, що винуваті в цьому не люди, а винуватий у цьому диявол. Диявол знаходить собі орудіє, через кого він може причинити зло», – говорить під час служби в неділю священик для понад сотні парафіян.

За 2 гривні продають російськомовну газету «Мир» з приміткою «православно-патриотическая». У вихідних даних зазначено, що видання надруковане в Запоріжжі тиражем 18 050 примірників.

«Мы писали, что нынешнее давление украинской власти на православную церковь многие аналитики сравнивают с действиями большевиков-безбожников», – зазначають у центральному матеріалі номера.

На стінах вивішене звернення нинішнього намісника Почаївської лаври митрополита Володимира з приводу «загрози і томосу». У ньому парафіян закликають бути готовими «захистити лавру»:

«Просимо вашої підтримки, в першу чергу молитвенну, моральну і якщо потрібно буде фізичну присутність».

«Захистити» просить у зверненні й «братія лаври». «Дії владних структур свідчать про те, що все пов’язано з замовленням певних політичних сил та спробою створення єдиної помісної церкви, а фактично знищується канонічна православна церква і Апостольська віра в Україні», – так наразі роз’яснюють парафіянам.

Подібна риторика і на сайті лаври, де пишуть, що влада «комуністичними методами» перетворює її на музей.

Чия лавра і хто кого провокує?

Депутат Почаївської міської ради Тарас Паляниця, у свою чергу, розмови про можливість «захоплення» називає безпідставними. За словами депутата, до Революції гідності московська церква почувалася справжнім господарем не лише на території пам’ятки, а й у місті. Військовий конфлікт на сході країни, каже він, змусив українців замислитися також і про те, під чиїми настановами молитися Богу.

«Ніхто не говорив, що лавру будуть забирати, захоплювати, – каже він. – Її нема чого захоплювати. Вона наша. І юридично, і по факту. Просто люди, які там живуть, звикли вважати її своєю власністю. Зараз розповсюджують неправдиві думки, що з лаври хочуть зробити музей і будуть захоплювати. Обов’язки духовенства – молитися. Але люди займаються заробітком грошей, тому що релігійні організації в нас не платять податків. Ділять сфери впливу. Займаються політикою. А потім кажуть, що держава втручається в їхню роботу.

Недавно депутати від ВО «Свобода» навіть заявили про спробу підкупу монахами Московського патріархату для виділення землі, якою, стверджують, лавра користується незаконно. Вони оприлюднили відео, на якому начебто один з монахів пропонував хабар за «правильне» голосування. Як пояснює Тарас Паляниця, мова іде про 2,5 га землі так званої нижньої лаври, за межами мурів.

«Ще з 2015 року між місцевою владою і Почаївською лаврою триває конфлікт, оскільки лавра звертається із проханням передати їм у постійне користування три земельні ділянки на території міста, – каже депутат. – Тричі міська рада на сесіях у цьому відмовляла. Почаївська лавра звернулася до суду, і врешті Львівський апеляційний суд зобов’язав ще раз розглянути питання на сесії. Ми розглянули, але не передали. Це земля містян. Колись на цих ділянках були розташовані «хрущовки». Людей переселили, і якимось чином ці споруди, там тільки фундамент залишився, стали братськими корпусами лаври. За цим фактом порушено провадження.

Зловживання розслідує поліція

У тернопільській поліції підтвердили, що розслідують цю справу, призначені експертизи. Ще одна кримінальна справа порушена у зв’язку з найгучнішим скандалом довкола святині, який тягнеться з часів Віктора Януковича, коли лавру спробували вилучити з Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника та передати УПЦ (МП).

Після Майдану Тернопільська обласна рада не раз зверталася до керівництва держави з формулюванням «повернути лавру народу». Проте, як виявилося, процедура вилучення так і не була до кінця реалізована.

Заговорили про це тепер, коли стало відомо, що лише нещодавно державний реєстратор комунального підприємства «Струсівське» Тернопільської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записав на УПЦ МП до 1 січня 2052 року шість споруд заповідника – Успенський і Троїцький собор, монастирські келії, архієрейські будинки, дзвіницю, надбрамний корпус.

Після значного резонансу уряд рішення реєстратора скасував, а на Тернопільщині поліція почала розслідування за фактом можливих зловживань під час передачі нерухомості.

Чи можливе почергове богослужіння?

Незважаючи на скандали з реєстрацією, Свято-Успенською Почаївською лаврою Московський патріархат користується абсолютно законно, каже заступник директора Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, юрист Ігор Деревінський.

«У них на даний момент чинний, ніким не скасований, є договір про безоплатне право користування, – каже він. – Договір вони укладали на підставі «Закону про свободу совісті та релігійні організації».

Юрист не виключає, що все може змінитися після того, як з’явиться незалежна українська православна церква. Вона також може заявити про свої права на користування Почаївською лаврою, якщо УПЦ (МП) не підтримає об’єднавчий процес.

«За законом передбачена можливість використання майна таких комплексів, як лавра, двома релігійними громадами одночасно, – пояснює Ігор Деревінський.

Боротися в рамках закону

Думки мешканців Почаєва, більшість з яких традиційно відвідує богослужіння в лаврі, щодо томосу дуже різні.

«Влада міняється, може бути добра і погана, а святиня є святиня», – дипломатично зауважує підприємець, який торгує під пам’яткою.

Водночас у навколишніх селах, де не такий сильний вплив церкви Московського патріархату, люди ще кілька років тому, після Революції гідності, почали переходити в храми УПЦ КП.

У Почаєві, за словами Тараса Паляниці, патріотично налаштовані депутати відстоюватимуть і далі українську лавру, проте – у межах закону.

«Наше бачення – що будівлі, споруди Почаївської лаври мали би перейти до помісної церкви, – каже він. – Я знаю, що в лаврі й нині є багато свідомих людей, зокрема, і середньої, і нижчої ланки монахів, які готові це підтримати. Але вони не зроблять цього без вказівки вищого духовенства».

На околиці Почаєві є невелика церква УПЦ Київського патріархату. Поки це єдиний у місті храм іншої конфесії. Настоятель отець Роман дуже обережно висловлюється про подальшу ситуацію в місті та долю лаври.

«На все є воля Божа, – каже священик. – Ми можемо розмірковувати про багато чого, але хто би міг подумати ще зовсім недавно, що про надання нам автокефалії буде іти мова на державному рівні, і що цього буде хотіти вселенська патріархія, як зараз відбувається. Багато хто з нас цьому би не повірив. Ми сподіваємося, що цей томос принесе мир і спокій».

У понеділок, 10 грудня, у Почаєві відбувається виїзна сесія Тернопільської обласної ради. Чи розглядатимуть там знову право користування спорудами Лаврського комплексу, наразі не відомо.