Як би ми не хотіли пришвидшити чи сповільнити біг часу, але нічого тут не вдіємо. Хвилина за хвилиною, день за днем котиться наше життя вперед, – за місяцями змінюються сезони, за сезонами роки. Ми стаємо старшими, мудрішими, а в чомусь – просто іншими. Десь – здобуваємо, десь втрачаємо, щось відкриваємо нове, а іноді й жалкуємо за старим.

Але однозначно, що з кожним днем приходить розуміння того, скільки потрібно ще встигнути, відкрити, зробити, побачити, а часу на здійснення усіх цих мрій з кожним роком стає все менше і менше. Ось погляньте, – уже й цьогорічне літо підходить до свого логічного завершення. І хоча наявність ще тридцяти днів цього гарячого робочого і водночас легковажного відпочинкового сезону, не рахуючи сьогоднішнього, тридцять першого, досить оптимістично заявляє про його активну присутність у нашому житті. Щоправда, реалізм стримано нагадує, що проминуть вони надзвичайно швидко…

Однак у тих, хто ще не був у відпустці цього року, наявність тридцяти серпневих днів у запасі надає впевненості у присутній цілком реальній можливості відпочити і набратися натхнення та сил перед новим навчальним роком, перед осінню та подальшим бігом життя вперед за усталеним графіком, ритмом, змістом, щоправда, зі щоразу нарощеним темпом та потенціалом дедлайнів.

Отже, серпень. У сучасному календарі цей місяць серпень займає восьму позицію. Однак так було не завжди. Ще в Давньому Римі, згідно з юліанським календарем, він був шостим і своєю назвою зобов’язаний одному з римських імператорів. Але розповідь про це варто починати з 46 року до нашої ери, коли Юлій Цезар вирішив навести лад у літочисленні. Для цього необхідно було ліквідувати протиріччя між римським календарем, що нараховував 355 днів на рік, і єгипетським із його 365 днями. Як завжди буває, діяльності великих реформаторів передує не менш велика робота фахівців. Не став винятком і випадок із Цезарем. Олександрійському астроному Созигену, який виконував «найвище» розпорядження, довелося добряче попрацювати, аби поєднати обидва календарі з урахуванням усіх свят, а також сонячного та місячного циклів. А проведення самої реформи стало вже справою техніки. Великий імператор перейменував п’ятий місяць квінтиліус в «юліус» у власну честь. І саме цей, так званий, юліанський календар було взято за основу календаря сучасного. Тоді в ньому панував повний порядок: довгі та короткі місяці чергувалися та йшли один за одним так, що на зміну місяцеві з тридцяти одним днем приходив тридцятиденний.

Та не пройшло й двадцяти років, як гармонію в літочисленні було порушено. У 27 році до Різдва Христового трон Римської імперії посів новий диктатор – Август Октавіан. Йому не давали спокою лаври Цезаря, і він маніакально прагнув у всьому походити на свого великого попередника. А ще – хоч якось увіковічнити своє ім’я. Сам придумав чи хтось підказав, але спосіб було знайдено: наступний, після юліуса, місяць, що звався досі «секстиліус», тобто «шостий», було наказано йменувати «августом». Але й тут виникла проблема, бо юліус нараховував 31 день, то й август повинен був мати не менше. А де ж його взяти, той день? На допомогу імператору прийшов сенат, який прийняв рішення «урізати» й без того короткий лютий, щоб урівняти серпень з липнем. Відтоді, вступаючи в протиріччя з будь-якою логікою, два сусідніх місяці мають однакову кількість днів…

Таке ось діялось колись у Давньому Римі. А от наші предки – слов’яни жили своїм життям, дуже відмінним від римського. Правда, й у них «серпен» чи «зарев», що відповідає сучасному серпню, був шостим місяцем календаря. В цьому була своя закономірність, оскільки рік в Давній Русі брав відлік з березня – першого весняного місяця, коли оживала природа і починався новий землеробський цикл. У 988 році, з приходом християнства, руський князь Володимир Святославович переніс початок нового року, згідно з візантійським календарем, на 1 вересня. Таким чином, серпень став останнім – дванадцятим місяцем. І лише після реформи 1700 року новий рік зайняв звичне для нас місце – 1 січня, а серпень – не менш звичне восьме місце в календарі.

Серпень – восьмий, третій літній місяць – для нас асоціюється із давнім атрибутом жниварства – серпом, що і дав назву цьому місяцю. «Жниварське» походження, до речі, має серпень і у білорусів: у них він іменується «жнивнем», хоча у розмовній мові нерідко, особливо на межі з Україною, вживається й «серпень». А діалектичний лексикон має у нас для серпня інші назви: «густир» (від густого врожаю на полях та в садках), «хлібосол», «живець», «зоряничник» (пора дозрівання зерна), «городник».

За народним календарем стверджувалось, що в перший день серпня – Мокрини. Якщо слідувати за логікою, пов’язаною з цим ім’ям та словом «мокрий», в цей день, очевидно варто чекати дощу. Більше того, за його наявністю завбачували погоду на цілу осінь. Отже, говорили так: як на Мокрину дощ іде, то буде дощова осінь, – якщо зранку, то дощовим буде початок осені, опівдні – середина, надвечір – кінець.

А щодо кожного серпневого дня, то погодні прикмети були такими.

2 серпня — Іллі

Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю: якщо хмарно опівдні – середня сівба, а якщо ввечері – сівба пізня і врожай поганий. Цілий день сонячно – на недорід. Минув Ілля – чекай гнилля.

4 серпня — Марії Магдалини

Якщо великі сильні роси – льон буде сірий та косий, якщо гроза – сіна буде багато.

6 серпня — Бориса і Гліба

Прийшов Борис і Гліб – встиг у полі хліб. Починався період найбільшого збирання грибів. На Бориса і Гліба берися до хліба. Борис і Гліб сіють ранній хліб.

7 серпня — Ганни Холодниці, Макара

По Ганні судили про зиму. Яка погода до обіду – так зима до грудня; яка після обіду – така після грудня. Дощ цього дня віщує теплу, але сніжну зиму. Якщо ранок 7 серпня прохолодний, то й зима буде холодна.

Яка погода 8 серпня – такі будуть і наступні чотири тижні.

12 серпня — Сили, Івана-воїна

З дня Сили можна починати сіяти озимину.

14 серпня — Спас перший, медовий, мокрий, Маковія

Який Маковій, таке й Успіння (28 серпня).

15 серпня — Степанів день

Яка погода цього дня, така буде у вересні. Починали косити отаву.

16 серпня

За цим днем прогнозували погоду в жовтні. Вітер з вихорами – на сніжну зиму.

17 серпня

Погожий день – то й листопад буде погожий, а коли хмарно і дощить – то й листопад буде сірий, і рано засніжить.

19 серпня — Спас

Прийшов Спас – бери рукавиці про запас. Минув Спас – держи кожух про запас. Як у Спасівку великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами, якщо на деревах жовтіє листя, то буде рання осінь. Якщо на Спаса нема дощу, то буде гарна суха осінь, а дощ обіцяє сніжний січень, спека – січень морозяний. Пройшов Спас – пішло літо від нас.

21 серпня

За цим днем відповідно до погоди завбачували січень.

23 серпня — Лаврентія

На Лаврентія дивляться опівдні на воду: коли тиха, то й осінь буде тихою, а зима без завірюх.

27 серпня — Тодося, Михея

Якщо в цей день дме сильний вітер, вересень буде непогідний. Якщо день вітряний – на вітряну осінь, якщо буря – вересень буде дощовий.

28 серпня — Успіння, перша Пречиста

Початок молодого бабиного літа (з 28 серпня до 11 вересня). Якщо погода в цей час гарна, то старе бабине літо (13-21 вересня) буде негожим. Яка перша Пречиста, така й осінь.

29 серпня — третій Спас, горіховий

Якщо журавель відлетить до третього Спаса, то на Покрову буде морозно. Починається відліт ластівок. Післяуспіння прийшло – сонце на осінь пішло.

Олена Лайко, “Тернопільська Липа”

Фото з мережі Інтернет