Студентки 6 курсу факультету іноземних мов педуніверситету Леся Антосєва та Ірина Карпинська розповіли про те, як їм працювалось в Німеччині, як до них ставились, які були умови для праці та про відмінності між Німеччиною та Україною, пише 20 хвилин.

– Де ви працювали і в чому полягала ваша робота?

Леся Антосєва: – Я працювала кухарем в Tecklenburger Land Ost. Це один з закладів відомої мережі Serways. Після отримання замовлення готувала страви і видавала їх в зал. Крім того робила заготовки для майбутніх страв слідкувала за термінами і умовами зберігання, робила замовлення на наступний день.

Ірина Карпинська : – А я була в Лейпцігу. Працювала в ресторані та закладі громадського харчування, так би мовити, різноробочим. Робила усе, що мені наказували (стояла на касі, розкладала товар по полицям, куховарила, прибирала). Умови роботи були хорошими, але важкі морально. Я фізично втомлювалась менше.

– Якими були умови проживання?

Леся Антосєва: – Роботодавець розмістив нас у приватному затишному будинку поблизу Tecklenburger Land. Там було все необхідне для комфортного проживання – меблі, посуд, пральна машина, плита, холодильник, мікрохвильова піч.

Ірина Карпинська: – Я проживала в готелі, де також була забезпечена усім необхідним.

– Як ставились до вас ваші роботодавці?

Леся Антосєва: – Про ставлення роботодавців сказати важко. Так, він подбав про наше комфортне перебування в Текленбурзі і про комфортні умови праці, але власне з роботодавцем я не зустрічалася. Всі формальності і проблеми ми з’ясовували через посередників. А от що дійсно потішило, то це комфортний клімат всередині колективу, що мало колосальний вплив на продуктивність роботи команди в цілому. Серед колег постійно панував дух взаємоповаги і взаєморозуміння. Новачків завжди намагалися підтримати і допомогти їм. Не малу роль у створені такої атмосфери відіграла робота директора закладу. Незважаючи на коротке знайомство, вона стала для мене зразком ідеального керівника.

Ірина Карпинська: – Моє керівництво ставилось привітно, не кричали, а для мене це головне. Коли я щось не розуміла чи не знала, то мені все показували, розказували по кілька разів.

– Чи хотіли би ви переїхати до Німеччини і працювати там? 

Леся Антосєва: – Ні. Я відчуваю себе комфортно в Україні. Можливо мене не зовсім влаштовують всі «виклики», які ставить перед нами держава, але хочу зауважити, що ми розвиваємось і розвиваємо Україну. І я вірю в краще.

Ірин Карпинська : – Я би хотіла виїхати до Німеччини, тому що в цій країні легше жити і ти відчуваєш себе людиною. Там все набагато простіше, люди не надають значення своєму образу, носять тільки те, що їм зручно, не вихваляються своїми статками, на відмінну від нас. Ця простота мене приваблює.

– Які на вашу думку відмінності між умовами праці в Німеччині і Україні?

Леся Антосєва : – Найбільша відмінність – заробітна плата. Зрозуміло, що в Німеччині працівники отримують значно більші суми. Але, як казав один з моїх знайомих: «В Німеччині неможливо стати багатим». Я фактично не помітила там «зарплат у конвертах». В цьому є два плюси: через оподаткування держава отримує кошти для свого розвитку і працівники, які чесно сплачують податки, можуть бути впевненими у завтрашньому дні. Хоча мушу зауважити, що оподаткування в цій країні надзвичайно високе. Німці сплачують податки навіть за домашніх улюбленців і віру. Є шість категорій оподаткування. Але головний принцип такий: чим більше ти отримуєш, тим більше ти сплачуєш на користь держави.

Ірина Карпинська : – На мою думку, Україна не дотягує у всьому, і це ніколи не зміниться. І суть навіть не в грошах, які німці вкладають в забезпечення умов праці, а в людях. У нас не вміють працювати разом, кожен сам за себе. А німці роблять свою справу і не думають про те, як би побільше покласти собі у власні кишені. Вони працюють на результат.

76bd266d62172a9034c62bc150a4366c

Юлія Огороднік

Від admin