Цього тижня, цьому лагідному та несміливому собаці виповнилось би 2 роки, пишуть Вірні Друзі.

На фото – Вуханьчик, саме так ніжно його назвали волонтери, котрі знали його від народження, більше року день-у-день працювали, щоб заслужити довіру та соціалізувати цього гордого та вкрай лякливого красеня аби згодом прилаштувати його у люблячу родину.

“За людськими мірками, йому мало б виповнитись всього лиш 14 років”, – розповідає волонтер Liudmyla Sha.

“Вуханьчиком ми його назвали за дуже гостренькі вушка ще в дитинстві. Їх було двоє у Мамусі – він і його братик Боягузко. Обидва хлопчики з материнським молоком впитали неймовірну обережність до людей та мудрість, взагалі не підходили близько і обходили людей десятою дорогою…
Зловити їх і Мамусю не вдавалось ні нам, ні службі відлову, котру періодично викликали. Прийшлось іти довгим і терпеливим шляхом завоювання довіри. Кожного дня, дощ, вітер, сніг, мороз чи спека – ми приходили до них, давали гостинці. З часом вони звикли до нас, чекали і радісно махали хвостиками при зустрічі, хоча до рук все ще не йшли. Іронічно, хлопчика Боягузка вдалось погладити раніше за його старшого і міцнішого братика. Влітку 2017 року, з Вуханьчиком стався прикрий випадок – пожерли інші собаки, він скавулів, падав на землю і плакав від болю. Пам’ятаю цей день, як сьогодні, йому дуже боліло, він боявся мене, а я трішки боялась, що від страху і болю він цапне мене за руку, але я так хотіла йому допомогти – він це відчував, і ми довірились один одному. Заслужити довіру дикого собаки неймовірно важко, і це відчуття просто неможливо передати словами… З того часу, ми кожного дня гладили його, спочатку мордочку, а потім цей розкішний собака довірив нам свій животик і біг до нас крізь дощ, а потім сніг прищуривши вушка і махаючи хвостиком і гладився так, ніби ми вік не бачились. Водночас чужих людей він продовжував панічно боятися і обходив їх стороною…”, – згадує Людмила.

“О, це був неймовірно красивий та мудрий собака, з гордим поглядом вовка та водночас безобідним та благородним характером. Люди тут ще називали його вовчиком, красенем, солдатом – за його манеру струнко сидіти та здалеку спостерігати своїми красивими розкосими очима. Ми були впевнені, що соціалізувавши його та обробивши від паразитів, знайдемо йому достойних господарів” – продовжує жінка.

Та не судилось… 10 лютого 2018 року, невідомий жорстоко вбив Вуханьчика з мисливської зброї безпосередньо під вікнами житлових будинків у м. Тернополі. 12 проникаючих ран (згідно висновків медичної експертизи) завдали невимовних мук бідолашній тварині.

…Він втікав, він біг вздовж дитячої гірки, залишаючи по собі калюжі крові на снігу, шукав місце, щоб сховатися від нестерпного болю та легше не ставало. Він завернув за дитячий садок та притулився до огорожі перечікуючи, що біль пройде.

І біль пройшла… а з нею і життя ще зовсім юного, любимого та невинного серденька.

Того ж дня, за декілька сотень метрів від першого пострілу, вбивця застрелив ще одну дорогу жителям прилеглих будинків собаку – Мамусю.

Цей нелюдський та жорстокий вчинок сколихнув усе місто, а на території, де трапилось вбивство до цих пір з приходом темряви несміливо та вкрай рідко прогулюються люди, тому що до цих пір ВБИВЦЯ продовжує бути посеред нас!

Хто ж ця жорстока і неадекватна людина? Хто плює на закони моралі, законодавство України і на нашу з Вами безпеку? Можливо це хтось, попри кого ми щодня проходимо ідучи на роботу/дит.садок/школу. Можливо це той, хто на Великдень стояв поряд з нами у церкві і освячував святковий кошик. Можливо це хтось, хто зараз стоїть поряд у черзі на касі або сіє ненависними до тварин коментарями у соц. мережах…

Нагадуємо, що опікуни собак спільно з організацією “ВІРНІ ДРУЗІ” власними зусиллями та коштами організували розтин собаки у державній ветеринарній лабораторії, направили звернення разом із заключенням експертизи до правоохоронних органів. Також направили до поліції колективне звернення із зібраними на мітингу підписами проти жорстокого ставлення до тварин 25 лютого 2018 року. Повідомили про випадок всеукраїнські та міжнародні зоозахисні організації. За неофіційними даними, правоохоронні органи завдяки вилученій на місці подій гільзі визначили калібр зброї, триває слідство.

Однак, ми з Вами не маємо права закинути цю історію в архів, не маємо права допустити нерозкриття справи, і маємо добиватись справедливого покарання згідно законодавства України, адже “БЕЗКАРНІСТЬ ПОРОДЖУЄ ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ”.

Шановні тернополяни, друзі, у Європейському місті – не місце жорстоким неадекватам. Просимо не залишатись осторонь та поширити цю історію серед своїх друзів та знайомих. Шановні журналісти, закликаємо Вас продовжувати цікавитись ходом розслідування та брати офіційні коментарі правоохоронних органів на запит громадськості. Пам’ятайте, щоб зло перемогло, добрим людям потрібно всього лиш сидіти склавши руки. Разом – ми здатні творити великі справи! Щиро дякуємо!