Не зчулись, як минув рік. Потихеньку завершується 31 грудня, а таке враження, що до цієї фінішної стрічки, до якої бігли впродовж 365 днів, ще кілометри відстані, купа часу, безмежна кількість завдань, які ще потрібно виконати… А все через те, що усі ми дуже поспішали – встигнути, виконати, зробити, завершити, зустрітись і побачитись, провести і відпустити, відпочити і втомитись, запросити і посидіти, розлучитись і побути разом, просто жити і отримувати насолоду, забуваючи про цейтнот, про те, що в добі тільки 24 коротюсіньких години, про те, що хоч іноді треба спати…

Насправді, чесно і відверто кажучи, поклавши руку на серце, все потрібно було робити не так, а як це роблять порядні і статечні, помірковані і передбачливі, все знаючі і практичні… Насправді, треба повільно і виважено працювати над тим, що подобається і де подобається, а не хапатися за все, що потрібно і не дуже. Треба завчасно призначати зустрічі і довго на них налаштовуватися, а не згадувати в останній момент, що вже запізнюємося, ходити в гості на вечері чи навіть обіди, а не «перетинатися» на п’ять хвилин на каві, а той взагалі – замість дружнього спілкування бігати по справах… Треба дивитися фільми і просто телевізор, а не поверхнево переглядати заголовки новин в Інтернеті і там же читати рецензії про кіно хіти чи відгуки друзів у соцмережах про їхні походи до кінотеатрів. Отже, знову повертаємося до початку – треба просто жити і отримувати насолоду – не поспішаючи, не нервуючись, не збиваючись з ритму і смислу, маючи час на все…

Однак, незважаючи на те, проходив цей рік, що завершується, за першим запропонованим сценарієм чи за другим, чи своїм власним, де наміксовано і перше і друге і додано третій та четвертий варіант, помножений на п’ятий. А щоб розібратися у всьому цьому і зробити якісь висновки, напевно, і потрібен Новий рік…  Хоча робити висновки і підбивати результати, це, погодьтеся, це так нудно. Краще мріяти – про свято, подарунки, несподіванки, сюрпризи і діва, причому, дива, які нам так часто доводиться творити власноруч, просто пригостивши незнайому людину на вулиці мандаринкою чи подарувавши дитині собаку, дослухавшись врешті до вічної істини «Ну що це за життя без собаки!».

Новий рік змінює старий. І цей процес непідвладний нікому. А східні мудреці, присвоївши кожному рокові у дванадцятирічному колесі часу ім’я тієї чи іншої тварини, змогли його, тобто, цей процес, урізноманітнити. Адже коли рік має те чи інше вираження, визначення і навіть колір, надзвичайно легко спрогнозувати його особливості з огляду на тварину, яку він уособлює.

Але є речі, які мандрують із року в рік, не звертаючи уваги на те, яким же кольором чи іміджем вони забарвлені. Це рідні і друзі, це любов і відданість, це щирість і доброта, приязнь і тепло душі. Причому, саме завдяки цим речам і є сили бігти вперед, долати дистанції, досягати, перемагати і просто жити…