Засновник унікального проекту “Із табуретом до океану” Леонід Кантер презентував у Тернополі документальну трилогію фільмів про мандрівки його команди світом.
З мінімальною сумою грошей, невеликим туристичним багажем, необхідним спорядженням і… табуретом подорожували любителі до чотирьох світових океанів.Мабуть кожного дивує в цьому списку останній пункт, але саме табурет і є “винуватцем” здійснення усіх цих мандрівок. Шість років тому сидячи з друзями на кухні Леонід Кантер та його компанія задумали здійснити масштабну подорож. І аби пришвидшити цей процес та не гаяти час на визначення місця він сказав: “Беремо цю табуретку і їдемо на океан”. Саме з цього моменту і розпочалась тривала підготовка до першої мандрівки, суть якої полягала дістатись Атлантичного океану, витрачаючи мінімальну суму грошей і забетонувати там табурет, біля якого прилаштувати національний стяг.
Основною родзинкою таких подорожей є вуличні вистави у форматі “театру скоморохів” українського бароко. Їх українські мандрівники показували в різних населених пунктах, що траплялись на шляху до кінцевої мети. Гра без слів, що за допомогою барабанної музики, різноманітних брязкалець та дзвоників розповідає мовою тіл та емоцій акторів історію нерозділеного кохання між донькою царя та простим бідним парубком. З фільмів видно, що такі виступи сприйняли “на ура” у Китаї, Америці, Тибеті, Аргентині. Місцеві жителі знімали їх на відео, фотографували, декого історія розчулила до сліз, інших надихала продемонструвати на українську камеру і культуру свого народу.
Всього вже було здійснено три подорожі, бюджет останньої складав 33 долари і 33 центи. Українські мандрівники пережили чимало пригод, захоплюючих і небезпечних. Вони перетинали нелегально кордони, мали проблеми з китайською поліцією, що конфіскувала їхній лист довіри, ночували під відкритим небом. А ще ж варто не забувати, що більшу половину часу вони були за межами всіх благ цивілізації: Перетинали поля, ліси, їздили на вантажівках з будівельними матеріалами та різним товаром, ночували у будиночках без світла, газу і води. Для декого від цього переліку незручностей холоне кров у венах, а для них це цікава пригодницька авантюра, можливість і на світ подивитись, і себе показати. Що вже й казати, якщо навіть вагітність не спинила дружину Леоніда – Діану. Дізнавшись під час мандрівки про свою вагітність другою донечкою, вона не покинула команду, а продовжувала мандрівку і називає цей час справжнім відпочинком.
— Для мене це був справді курорт. Якби я була в цей час в Україні мені було б скучно, я б гірше переносила холодну зиму, а там сонце. море, багато фруктів: папайя, манго, банани. Нові враження, нові емоції і відчуття, — це все позитивно впливало як і на мене, так і на Патагонію (ім’я молодшої донечки.- прим.ред.), адже я відчувала себе щасливою, — розповідає Даіна Карпенко.
Окрім того, що вона активно провела усі місяці вагітності, не менш екстремально відбулись і самі пологи — у таксі, адже вони просто не встигли доїхати до лікарні.
Зараз планується вже четверта мандрівка “табуретників”, вони шукають нову команду, до якої можуть приєднатись усі бажаючі.
Олена Лисиця
