Неординарну пам’ятну дошку на розі бульвару Т.Шевченка і вулиці О.Кульчицької встановили на честь тернопільського радіо -і телеведучого Ігоря Пелиха. Саме 8 травня два роки назад , він пішов із життя у розквіті літ 35 років, сповнений сил, нових ідей та творчих планів.
Вшанувати свого земляка прийшло близько трьох сотень тернополян та гостей міста. На заході була присутня дружина покійного Ігоря – Олександра з двома їхніми старшими дітьми Іваном та Соломійкою. Беззаперечно, на там побували його друзі, колеги по «телевізійному цеху» та близькі люди, з котрими він йшов по житті пліч-о-пліч. Зокрема, щирими словами і теплими спогадами ділились Сергій Притула та учасники гурту «Танок на майдані Конго» – Фоззі (Олександр Сидоренко) та Фагот(Олег Михайлюта).
— Так сталося, що вперше на Західну Україну ми потрапили саме завдяки Ігорю. Познайомились з ним у 1997 році на фестивалі «Червона Рута» в Харкові. Тоді гурти «Nameless» і «ТНМК»були в одній гримерній, оскільки музиканти не дуже люблять один одного, то ми придивлялись і оцінювали кожного, та потім щось заграли разом, і після цього Ігор запросив нас в Тернопіль на фестиваль «Нівроку»,- згадує Фоззі.
Право урочисто відкрити пам’ятку надали дітям Ігоря Пелиха – Іванові та Соломії. Зробили вони це під супровід гучних оплесків та вигуків «Браво!» . Усіх приємно здивував вигляд дошки пам’яті, адже це зовсім не нагадувало уже звичні кам’яні меморіали чи бюсти. Присутні побачили на стіні телевізор, зроблений місцевими ковалями у вигляді металічного каркасу та екрану, що працює за сенсорним принципом. Так, доторкнувшись до зображеного відбитку пальця на моніторі, там починають з’являтись уривки сюжетів передач з Ігором Пелихом. Постійна ж заставка на екрані така: «У цьому будинку в 1996-1997 роках на радіо «Тернопіль» Ігор Пелих – телевізійний ведучий жив, пив, працював, спав, курив, весело гудів і вар’ював».
Місце для встановлення пам’ятки обрали саме на згадку про творчий старт ведучого з радіостанції «Тернопіль», адже саме тут він почав розкриватись і вдосконалюватись у своїй професії.
Присутність Ігоря Пелиха на дійстві створювало не лише його зображення на моніторі та спогади близьких. Під час освячення пам’ятної дошки, коли священик кропив її водою, «телевізор» увімкнувся. Це сталось раптово і дало віру в те, що ведучий бачить все, що для нього роблять друзі та рідні.
— У нас начебто сумна подія, але я бачу, що усі ви посміхаєтесь – і це реально круто, бо напевно, – це найкращий комплімент Ігорю. Та він уже показав це нам у момент, коли водичка потрапила на екран і він каже «Здрасті !». Ну що ще тут можна й говорити?,- ділиться враженням Фагот.
Ідея саме такої креативної пам’ятки належить другові Ігоря – Івану Яснію. Він розповів, що місяць після смерті Пелиха надзвичайно сумував, і щоб було відчуття Ігоревої присутності той постійно переглядав передачі «Галопом по Європах» .Саме так виник задум створити щось подібне у Тернополі. За його словами, дошка-присвяти зроблена в дусі Ігоря, адже зробити бюст чи назвати вулицю на його честь – це суперечити натурі Пелиха.
Опісля перегляду кількох роликів на екрані, запрошені гості вирушили до арт-кафе «Коза», де на них чекав виступ гурту «Лос Колорадос», який свого часу припав був до душі Ігорю. Також присутні переглядали стрічку про ведучого, розповідали спільні з ним історії , ділились спогадами про людину, котра весело і завжди з усмішкою робила чимало корисного не лише для Тернополя, але й для українського телебачення в цілому.
Ольга Мозгова
