Тернопільщина зазнала ще однієї тяжкої втрати на війні — у Підволочиській громаді попрощалися із полеглим військовослужбовцем Віталієм Степановичем Ліпницьким. 34-річний солдат 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади помер 6 листопада 2026 року від поранень, отриманих внаслідок удару ворожого безпілотника на Харківщині.

Віталій народився, виріс і навчався у Тернополі, де останні сім років будував сім’ю разом із дружиною Софією та виховував п’ятирічного сина Макара. Для воїна родина була найбільшою цінністю, а кожна хвилина, проведена з хлопчиком, приносила йому щиру радість. Цієї осені маленький Макар із нетерпінням чекав на тата у відпустку — йому казали, що батько приїде, коли почне опадати листя. У листопаді захисник справді повернувся додому, проте вже назавжди — у домовині.

Хоча більшу частину життя чоловік прожив в обласному центрі, своєю другою домівкою він завжди вважав село Богданівка. Тут мешкали найрідніші люди, сюди він приїздив до друзів і саме тут колись зустрів свою майбутню дружину. Саме у Богданівці воїн і знайшов свій останній спочинок.

Траурний кортеж із тілом загиблого бійця зустріли у Підволочиську біля пам’ятника Ангелу-Охоронителю, де священники та мешканці громади помолилися за упокій його душі. Опісля процесія вирушила до Богданівки, де відбувся чин похорону. Наприкінці церемонії прощання, після звучання Державного Гімну України, матері захисника передали синьо-жовтий стяг як символ вдячності держави за жертовний подвиг її сина.

Щирі співчуття батькам Оксані та Степану, дружині Софії, маленькому сину Макару, сестрі Марії та всій родині полеглого воїна. Вічна пам’ять і слава Герою.