Бучацька громада у скорботі провела в останню земну дорогу свого земляка — старшого солдата, снайпера та інспектора прикордонної служби Володимира Бека, який понад рік вважався зниклим безвісти.

Життя воїна обірвалося 8 серпня 2025 року під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Курдюмівка на Донеччині. Майже рік його доля залишавалася невідомою: для родини цей час став важким випробуванням, сповненим щоденного очікування, молитви та надії на те, що Володимир живий. Однак тепер рідна земля прийняла свого Захисника назавжди.

Прощання з Героєм розпочалося біля його рідної домівки, де він народився, зростав і мріяв про мирне майбутнє. Рідні згадують його як людину з відкритою душею, щирою усмішкою та добрим серцем, яка завжди вміла підтримати і любила життя, свою родину та Україну.

Жалобна процесія вирушила до церкви святих Первоверховних апостолів Петра і Павла, де відбувся чин поховання. Під звуки Державного Гімну та духового оркестру побратими і мешканці громади віддали воїну останню військову шану. Синьо-жовтий прапор, під яким Володимир ішов у бій, військовослужбовці передали його матері як символ держави, за яку він віддав найдорожче.

Героя поховали на місцевому кладовищі селища цукрового заводу. Його подвиг, мужність і самопорядкованість назавжди залишаться в пам’яті Бучацької громади та всієї України.