Учора Соборне стало чи не єдиним серцем болю.
Багато-багато людей, сотні запалених свічок, тиша, яку розривали лише сльози… Так село зустрічало свого Героя — Ігоря Коцана.

Понад два роки він вважався зниклим безвісти. Рідні трималися за надію до останнього подиху, вірили, що молодий хлопець ще повернеться додому. Але війна не пощадила… Доля виявилась жорстокою і несправедливою.

Молодий, повний життя — і така тяжка, непоправна втрата.
Біль, який не передати словами, біль, що розділило все село.

Ігор повернувся у рідне Соборне на щиті, назавжди залишившись Героєм для своєї громади і для України.

Вічна пам’ять і слава Герою Ігорю.
Низький уклін.