Запрошуємо у подорож Тернопіллям!

Це наш «Teen-тур: Поділля без фільтрів», створений в рамках творчого пізнавального проєкту «Мандруємо Тернопіллям – вивчаємо, фіксуємо, творимо!»

До проєкту були долучені діти з родин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб. Це їх мандрівка. А також фотовраження.

Проєкт впроваджувала Громадська організація «Жінки в Україні» за підтримки Українського культурного фонду завдяки фінансуванню Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD.

Третя мандрівка – до Бучача. Це місто, де історія тісно переплетена з мистецтвом. Тут можна побачити унікальні барокові споруди, дізнатися про постать Іоана Пінзеля та відчути дух старовинних вуличок, якими мешканці ходили ще сотні років тому.

Фортеці: Від Підзамочка до Бучацького бастіону

Подорож можна розпочати з відвідин Підзамочківського замку — фортифікаційної споруди бастіонного типу, зведеної на початку XVII століття. Вона розташована на стрімкому лівому березі річки Стрипа.

Закладення замку у 1600 році ініціював Ян Кшиштоф Бучацький (Творовський), про що свідчить напис над в’їзною брамою.

На жаль, після того як у 1676 році замок був зруйнований турецько-татарськими військами під проводом Ібраґіма Шайтана, він припинив використовуватися як оборонна споруда. Руїни замку зберігають пам’ять про бурхливі оборонні часи Поділля.

Наступна локація вже в самому Бучачі. Це величний Бучацький замок. Сучасні руїни фортеці — це залишки споруди, збудованої у середині XVI століття.

Особливого зміцнення замок набув на початку XVII століття, коли власник Стефан Потоцький із дружиною Марією Могилянкою розширили його південну частину та звели масивні напівкруглі бастеї.

Фортеця відігравала ключову роль у захисті міста від численних штурмів кримських татар, турків та козаків. Відомо, що в 1672 році обороною замку керувала дружина тодішнього власника — Тереза або Урсула з Даниловичів. Хоча фортеця занепала ще за часів Австро-Угорщини, її залишки, з товщиною мурів до 4 метрів, досі вражають своєю монументальністю.

Духовні та архітектурні шедеври рококо

Мандрівка продовжиться оглядом знакових сакральних споруд. До них, зокрема, відноситься Костел Успіння Діви Марії — пам’ятка архітектури національного значення, зведена завдяки фундації магната Миколи Василя Потоцького.

Особливий інтерес тут викликають роботи, які бути виконані самим Йоганом-Георгом Пінзелем та його учнями.

Далі варто потрапити й до Бучацького монастиря отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього на горі Федір. Монастир, заснований у 1712 році Стефаном Александером Потоцьким, вразить своєю величчю та красою.

Головною ж архітектурною перлиною Бучача є Ратуша — унікальна пам’ятка середини XVIII століття, збудована у стилі рококо.

Цей шедевр став результатом творчого тандему архітектора Бернарда Меретина і скульптора Йогана-Георга Пінзеля, а її фундатором також був Микола Василь Потоцький. За легендою, Потоцький бажав, щоб Бучацька ратуша була вищою за львівську Вежу Корнякта. Хоча будівля перебуває на реставрації з середини 2000-х, її унікальна архітектура є візитівкою міста.

Фінальний акорд подорожі: Велич і занепад Палацу у Струсові

Після насиченої програми подорожі варто вирушити до не менш красивої локації — села Струсів. Тут розташований колишній Палац Лянцкоронських.

Будівництво Палацу, спорудженого у стилі ампір, було ініційоване Лянцкоронськими (які придбали Струсів у 1780 році). Центральний фасад, прикрашений шістьма колонами, що підтримують трикутний фронтон, а також окраса замку — балюстрада зі сторони паркового фасаду. Палац був справжньою резиденцією: він налічував 36 приміщень, мав парадні сходи з бронзовими поручнями, а в стіні переходу між палацом та кухнею були величезні двері для проїзду карет.

Особливі зміни інтер’єр пережив, коли палацом володіли Голуховські: зали прикрасили кришталевими люстрами та облаштували в стилі Людовіка XV. На жаль, ця краса була знищена під час Першої світової війни.

Проте й досі на увагу заслуговує прилеглий великий парк, куди вели каштанова та липова алеї, а також збережений басейн, я кому сотні років тому релаксувати вельможі. Поруч з палацом досі росте австрійська сосна віком понад 250 років — пам’ятка природи державного значення.

Цю публікацію було створено в межах грантової програми «Згуртованість через культуру», яка впроваджується Українським культурним фондом та фінансується Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва компанією NIRAS Sweden AB.