Запрошуємо у подорож Тернопіллям!
Це наш «Teen-тур: Поділля без фільтрів», створений в рамках творчого пізнавального проєкту «Мандруємо Тернопіллям – вивчаємо, фіксуємо, творимо!»
До проєкту були долучені діти з родин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб. Це їх мандрівка. А також фотовраження.
Проєкт впроваджувала Громадська організація «Жінки в Україні» за підтримки Українського культурного фонду завдяки фінансуванню Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD.
Перша наша мандрівка – це заповідник Медобори та село Вікно. В цій місцевості раніше було Сарматське море. Тепер у «спадок» залишилися глибокі озерця – вікнини, а ще це «Вікно» в інший світ запашних, мальовничих Медоборів. А ще садиба родини Федоровичів, де Іван Франко відпочивав від роботи.
Місце, де вирувало Сарматське море
У селі Вікно є кілька глибоких карстових озер, які доглядає та облаштовує громада.
Місцеві жителі оповили ці водойми легендами, вважаючи їх святими та бездонними, адже вони ніколи не замерзають і навіть здатні змінювати колір. Історична реальність ще більш дивовижна: озера мають карстове походження і утворилися на місці, де мільйони років тому вирувало Сарматське море.
Тепер тут можна побачити частини стародавніх рифів та лише два озера – Синє та Безодня, що залишилися від колишніх десятків з них та були втрачені через проведену меліорацію. Вода в озерах тримає стабільну температуру від 10 до 12 градусів Цельсія, тому крига на них не з’являється навіть у люті морози. Хоча фактична глибина озер становить близько 4 метрів, глибина відгалужень підземних джерел залишається невідомою, що й підтримує легенду про їхню бездонність.
Від ХІХ століття до сучасності: Музей Федоровича
Продовжуючи подорож селом Вікно, що розкинулося біля підніжжя Медоборів на Гусятинщині, можна зануритися не лише у природну, але й у багату історичну спадщину. Село відоме не тільки своїми озерцями, водою яких свого часу вмивався Іван Франко, а й видатними земляками.
Так, наприкінці ХІХ століття Вікно належало знаному галицькому письменникові та політичному діячеві Іванові Федоровичу, у маєтку якого протягом 1883-1884 років жив і працював Іван Франко. Федоровичі були прогресивними господарями та патріотами, чий внесок у розвиток культури Галичини неоціненний.
Саме з історією цієї родини та всього краю пов’язаний історико-краєзнавчий музей, який варто відвідати. Його засновницею стала багаторічна медична працівниця та ентузіастка-краєзнавиця Ганна Чемера.
Музей налічує сім тематичних залів, що розповідають про родину Федоровичів, історію місцевої церкви, українців, які опинились поза межами рідного краю, а також про односельців-воїнів: від Українських Січових Стрільців та УПА до учасників нинішньої війни за Незалежність України. Особливу зацікавленість викликають майже тисяча експонатів, серед яких унікальна ікона «Ісус Христос навчає з човна» (1826) та відтворений інтер’єр подільської хати ХІХ ст. з бамбетлем, скринею та побутовими речами селян (нецьки, праник, гасова лампа).
В музеї також можна познайомитися з ремеслами та побутом краю, відвідати практичний майстер-клас: знайомство з базовим технікам ткацтва, які одразу ж можна відпрацювати. А ще побачити багату колекцію фарфору та фаянсу.
Цю публікацію було створено в межах грантової програми «Згуртованість через культуру», яка впроваджується Українським культурним фондом та фінансується Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва компанією NIRAS Sweden AB.
