В рамках творчого пізнавального проєкту «Мандруємо Тернопіллям – вивчаємо, фіксуємо, творимо!», який впроваджує Громадська організація «Жінки в Україні» за підтримки Українського культурного фонду, відбулася четверта краєзнавча експедиція. Цього разу діти з родин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб відвідали місто Бучач та визначні місця, що трапилися по запланованому маршруту. А саме, фортецю та залишки палацу у Підзамочку та палац Лянцкоронських у Струсові. Окрім наочного вивчення історії нашого краю, юні мандрівники освоювали мобільну фотографію та фіксувала на фотокамери своїх гаджетів історичні місця та неповторні краєвиди.
Краєзнавчий супровід групи здійснював відомий історик Сергій Ткачов, який захоплював дітей цікавими розповідями про події минулого, що відбувалися впродовж століть на території південно-західного Тернопілля.
Фортеці: Від Підзамочка до Бучацького бастіону
Подорож розпочалася з відвідин Підзамочківського замку — фортифікаційної споруди бастіонного типу, зведеної на початку XVII століття. Вона розташована на стрімкому лівому березі річки Стрипа. Закладення замку у 1600 році ініціював Ян Кшиштоф Бучацький (Творовський), про що свідчить напис над в’їзною брамою.
На жаль, після того як у 1676 році замок був зруйнований турецько-татарськими військами під проводом Ібраґіма Шайтана, він припинив використовуватися як оборонна споруда. Учасники подорожі побачили руїни, які зберігають пам’ять про бурхливі оборонні часи Поділля.
Наступною локацією, яку відвідали юні мандрівники, став величний Бучацький замок. Сучасні руїни фортеці — це залишки споруди, збудованої у середині XVI століття. Особливого зміцнення замок набув на початку XVII століття, коли власник Стефан Потоцький із дружиною Марією Могилянкою розширили його південну частину та звели масивні напівкруглі бастеї. Фортеця відігравала ключову роль у захисті міста від численних штурмів кримських татар, турків та козаків. Відомо, що в 1672 році обороною замку керувала дружина тодішнього власника — Тереза або Урсула з Даниловичів. Хоча фортеця занепала ще за часів Австро-Угорщини, її залишки, з товщиною мурів до 4 метрів, досі вражають своєю монументальністю.
Духовні та архітектурні шедеври рококо
Далі мандрівка продовжилася оглядом знакових сакральних споруд. Учасники відвідали Костел Успіння Діви Марії — пам’ятку архітектури національного значення, зведену завдяки фундації магната Миколи Василя Потоцького. Особливий інтерес викликали різьбярські роботи, які, на думку деяких дослідників, могли бути виконані самим Йоганом-Георгом Пінзелем та його учнями.
Попри реставраційні роботи, діти мали змогу потрапити й до Бучацького монастиря отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього на горі Федір. Монастир, заснований у 1712 році Стефаном Александером Потоцьким, вразив учасників своєю величчю та красою. Саме тут, усередині монастиря, діти несподівано затихли від враження. Попри триваючу реставрацію, велич монастирських склепінь і старовинні фрески справили на них надзвичайне враження. Діти продовжили фіксувати красу на свої камери, намагаючись передати відчуття спокою та глибокої духовності цього місця.
Головною ж архітектурною перлиною Бучача є Ратуша — унікальна пам’ятка середини XVIII століття, збудована у стилі рококо. Цей шедевр став результатом творчого тандему архітектора Бернарда Меретина і скульптора Йогана-Георга Пінзеля, а її фундатором також був Микола Василь Потоцький. За легендою, Потоцький бажав, щоб Бучацька ратуша була вищою за львівську Вежу Корнякта. Хоча будівля перебуває на реставрації з середини 2000-х, її унікальна архітектура є візитівкою міста.
Знайомство з Бучасем завершилося спокійною прогулянкою осіннім містом, після якої на юних мандрівників чекав смачний обід у кафе «Вікторія».
Фінальний акорд подорожі: Велич і занепад Палацу у Струсові
Після насиченої програми та смачного обіду в Бучачі, юні мандрівники вирушили до фінальної, але не менш вражаючої локації — села Струсів. Тут на них чекала зустріч із контрастом минулого та сьогодення: колишній Палац Лянцкоронських.
Будівництво Палацу, спорудженого у стилі ампір, було ініційоване Лянцкоронськими (які придбали Струсів у 1780 році). В об’єктиви юних фотографів потрапив центральний фасад, прикрашений шістьма колонами, що підтримують трикутний фронтон, а також окраса замку — балюстрада зі сторони паркового фасаду. Палац був справжньою резиденцією: він налічував 36 приміщень, мав парадні сходи з бронзовими поручнями, а в стіні переходу між палацом та кухнею були величезні двері для проїзду карет.
Особливі зміни інтер’єр пережив, коли палацом володіли Голуховські: зали прикрасили кришталевими люстрами та облаштували в стилі Людовіка XV. На жаль, ця краса була знищена під час Першої світової війни.
Проте й досі на увагу заслуговує прилеглий великий парк, куди вели каштанова та липова алеї, а також збережений басейн, в якому сотні років тому релаксувати вельможі.
Поруч з палацом досі росте австрійська сосна віком понад 250 років — пам’ятка природи державного значення.
Ця насичена краєзнавча подорож стала четвертою і заключною експедицією творчого проєкту «Мандруємо Тернопіллям». В об’єктиви учасників потрапили найкрасивіші та найдраматичніші локації Тернопільщини. Для дітей військових та ВПО, багато з яких вперше подорожували нашою областю, така подорож стала джерелом нових, сильних вражень та емоцій. Вони вчилися ловити ракурси, що відображають дух часу.
Проте проєкт не завершується! Тепер на юних мандрівників та їхні родини чекає не менш цікава подія — урочиста виставка їхніх фоторобіт, створених за результатами всіх подорожей Тернопіллям.
Фоторепортаж з виставки вийде на сторінках Тернопільської Липи.
Цю публікацію було створено в межах грантової програми «Згуртованість через культуру», яка впроваджується Українським культурним фондом та фінансується Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва компанією NIRAS Sweden AB.
