У рамках творчого пізнавального проєкту «Мандруємо Тернопіллям – вивчаємо, фіксуємо, творимо!» відбулася перша практична краєзнавча експедиція, яка стала логічним продовженням навчального етапу з мобільної фотографії під керівництвом Юрка Гудя. Діти з родин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб, об’єднані ініціативою Громадської організації «Жінки в Україні» за підтримки Українського культурного фонду, вирушили у свою першу захоплюючу подорож до села Вікно.
Місце, де вирувало Сарматське море
Перша зупинка, з якої і розпочалася екскурсія історика Сергія Ткачова, була однією з наймальовничіших та найзагадковіших – поряд із карстовими озерцями.
Місцеві жителі оповили ці водойми легендами, вважаючи їх святими та бездонними, адже вони ніколи не замерзають і навіть здатні змінювати колір. Історична реальність ще більш дивовижна: озера мають карстове походження і утворилися на місці, де мільйони років тому вирувало Сарматське море. Тепер тут можна побачити частини стародавніх рифів та два озера, що лишилися від колишніх десятків через меліорацію, – Синє та Безодня. Вода у них тримає стабільну температуру від 10 до 12 градусів, тому крига на них не з’являється навіть у люті морози. Хоча їхня фактична глибина становить близько 4 метрів, глибина відгалужень підземних джерел залишається невідомою, що й підтримує легенду про їхню бездонність.
Від ХІХ століття до сучасності: Музей Федоровича
Продовжуючи подорож селом Вікно, що розкинулося біля підніжжя Медоборів на Гусятинщині, діти занурилися не лише у природну, але й у багату історичну спадщину. Село відоме не тільки своїми озерцями, водою яких свого часу вмивався Іван Франко, а й видатними земляками. Так, наприкінці ХІХ століття Вікно належало знаному галицькому письменникові та політичному діячеві Іванові Федоровичу, у маєтку якого протягом 1883-1884 років жив і працював Іван Франко. Федоровичі були прогресивними господарями та патріотами, чий внесок у розвиток культури Галичини неоціненний.
Саме з історією цієї родини та всього краю пов’язаний історико-краєзнавчий музей, який відвідали учасники проєкту. Його засновницею стала багаторічна медична працівниця та ентузіастка-краєзнавиця Ганна Чемера. Музей налічує сім тематичних залів, що розповідають про родину Федоровичів, історію місцевої церкви, українців, які опинились поза межами рідного краю, а також про односельців-воїнів: від Українських Січових Стрільців та УПА до учасників нинішньої війни за Незалежність України. Особливу зацікавленість викликають майже тисяча експонатів, серед яких унікальна ікона «Ісус Христос навчає з човна» (1826) та відтворений інтер’єр подільської хати ХІХ ст. з бамбетлем, скринею та побутовими речами селян (нецьки, праник, гасова лампа).
Далі, щоб закріпити знання про побут і ремесла, історик Сергій Ткачов провів для юних мандрівників практичний майстер-клас: він навчив дітей базовим технікам ткацтва, які вони одразу ж змогли відпрацювати. На завершення культурно-пізнавальної частини на учасників чекало ознайомлення з багатою колекцією фарфору та фаянсу.
Фотопрактика та Скалатський замок
Після насиченої програми діти зібралися на смачний перекус, який супроводжувався настільними іграми та дружніми розмовами в центрі спільнототворення «Світлиця Федоровича».
Важливо, що увесь день був присвячений не лише пізнанню краю, а й закріпленню знань, отриманих на курсі мобільної фотозйомки від відомого фотографа Юрка Гудя. Діти фотографували мальовничі краєвиди та музейні експонати, на практиці відпрацьовуючи навички композиції, роботи з лініями, світлом та кольорами.
Останньою локацією подорожі став Скалатський замок. Тут діти мали змогу пофотографувати цю величну пам’ятку архітектури, зробивши фінальні кадри своєї першої експедиції.
Нагадаємо, що результатом цих навчально-пізнавальних експедицій стане фотовиставка дитячих робіт, яка буде презентована у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля».
Цю публікацію було створено в межах грантової програми «Згуртованість через культуру», яка впроваджується Українським культурним фондом та фінансується Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва компанією NIRAS Sweden AB.
