Сьогодні Бучацька гімназія імені В. М. Гнатюка стала місцем скорботної, але водночас важливої події – на фасаді навчального закладу урочисто відкрили та освятили меморіальну дошку на честь свого випускника, Героя Руслана Гриціва, який віддав життя у російсько-українській війні.
З меморіалу на нас дивиться обличчя молодого чоловіка, який ще зовсім недавно навчався в цих стінах, зростав у Бучацькій громаді, мав свої мрії та плани на майбутнє. Війна безжально втрутилася в його життя, змусивши стати на захист рідної землі зі зброєю в руках.
Бучацький міський голова Віталій Фреяк висловив глибоку вдячність родині полеглого захисника за те, що виховали справжнього патріота України. Присутні на церемонії, серед яких були рідні, друзі, вчителі та учні гімназії, схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи світлу пам’ять воїна, який пожертвував найдорожчим – своїм життям.
Чин освячення пам’ятного знаку провів отець Іван Гнилиця. Після спільної молитви за душі воїнів Небесного легіону до меморіальної дошки були покладені квіти та запалені лампадки – символи вічної пам’яті та скорботи.
Зі словами вдячності та теплими спогадами про Героя виступив також директор гімназії Андрій Товпига. Почесне право відкрити пам’ятний меморіал було надано матері та дружині Руслана Гриціва.
Руслан Гриців був призваний на військову службу у травні 2022 року. Його військовий шлях розпочався у 44 артилерійській бригаді на Запоріжжі, де він був командиром відділення. У серпні 2023 року його перевели до 68 єгерської бригади на посаду старшого навідника 2 гранатометного відділення, яка мужньо боронила Харківщину. На початку квітня бригада прибула під Авдіївку, де точилися запеклі бої за оборону села Семенівка. За свою мужність та героїзм Руслан був нагороджений нагрудним знаком “Золотий хрест”.
Близько семи місяців рідні жили в невідомості, чекаючи звісток про Руслана, який вважався зниклим безвісти. На жаль, у листопаді 2024 року вони отримали страшне підтвердження – збіг ДНК. 25 листопада Руслан назавжди повернувся додому, у рідний Бучач, де і знайшов свій останній спочинок. Він загинув 3 травня 2024 року.
У Бучацькій громаді вірять, що ця меморіальна дошка стане вічним нагадуванням для всіх поколінь про героїзм їхнього земляка та всіх захисників України у боротьбі за суверенітет і цілісність держави. А головним завданням сьогодні є виховання у молодого покоління глибокої любові та шани до своєї країни, розуміння тієї високої ціни, яку ми платимо за нашу незалежність. Вічна слава Герою!
