Початок 1990-х приніс до Тернополя ще одне віяння «загниваючого», як говорили колись, а тепер вважається – прогресивного Заходу: приватні вищі навчальні заклади. Декого із морально непідготовлених щодо комерційної освіти тернополян просто «підкосила» інформація, що в цих вузах за навчання потрібно платити, і приймають туди без вступних іспитів, а на основі тільки однієї співбесіди. Поки такі нововведення вкладалися в головах випускників, і державні навчальні заклади швиденько підлаштувалися під цю нову моду, запровадивши платну форму навчання. Але, незважаючи на це, вони залишились державними, а приватні, точніше, вузи «із недержавною формою власності» зайняли своє місце серед списку «ковалів» майбутніх кадрів. Отже, приватні інститути по-тернопільськи.
Ті, що прийшли і пішли
Напевно, через те, що в нашому місті існували державні вузи такого профілю і були вже готові викладацькі кадри, перші два приватних вузи Тернополя теж були педагогічним та економічним. Йдеться про Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти (ТЕІПО), який було відкрито в 1991 році, та Інститут економіки та підприємництва (ІЕП), заснований в 1993-му. На жаль, на сьогодні обидва вузи вже припинили свою діяльність.
– Ліцензію на право освітньої діяльності заклад отримав у травні 1993 року, – розповіла колишній ректор ТЕІПО Ольга Лазаревська. – У червні 1995 року правомірність ліцензії була призупинена. Причиною такого рішення Міністерства освіти України стало перевищення ліцензійного обсягу набору студентів. Тоді в інституті, до речі, панувала дуже напружена психологічна атмосфера. Помер перший ректор вузу академік Едуард Грішин. Новим керівником обрали Сергія Лазаревського.
Щоправда, 22 жовтня 1996 року ліцензію повернули, більше того, – в 2000 році інститут отримав відзнаку «Золота фортуна» як кращий освітній заклад України. Проте, за словами Ольги Лазаревської, з 2005 року умови діяльності вузу істотно погіршилися через зменшення кількості вступників, які мали можливість навчатися на платній основі у державних вузах. І, хоча термін ліцензії закінчувався у 2013 році, минулого року інститут було закрито.
Інститут економіки та підприєництва розпочинав свою діяльність у 1993 році як філія колишнього Українсько-фінського інституту менеджмету і бізнесу – теперішній Європейський університет. У такій формі навчальний заклад проіснував два роки. В 1995 році він відокремився і почав функціонувати як окремий вуз – Інститут економіки та підприємництва.
– Інститут економіки та підприємництва на той час був єдиним приватним вузом, що мав магістерські програми. Окрім того, діяла аспірантура за двома науковими напрямками, атестована вчена рада, яка присвоювала звання доцента. Вуз володів потужною навчальною базою. Спільно з Тернопільським технічним університетом інститут друкував фаховий журнал, видав шість посібників. Постійно проводилися наукові конференції, – пригадує колишній директор Інститут економіки та підприємництва, тепер – професор кафедри фінасів, обліку і контролю Тернопільського технічного університету Ольга Білоус. – Донині, коли зустрічаю випускників нашого вузу та їхніх батьків, отримую від них лише слова вдячності. Більшість колишніх студентів, завдяки хорошим знанням, які вони здобули в інституті, зробили чудову кар’єру. Адже головна вимога, яка завжди ставилась перед нашим вузом, – це надання якісної освіти.
У грудні 2006 року в усіх вузах України Міністерство освіти та науки проводило заміри знань. Студенти Інституту економіки та підприємництва показали найкращий результат в регіоні і один з найвищих в Україні. Втім, комісія не надала права навчальному закладу випускати магістрів фінансів.
– Інститут економіки та підприємництва функціонував як товариство з обмеженою відповідальністю. Згодом Міністерство освіти та науки дало вказівку, щоб вуз перейшов на нову форму діяльності, що було прописано у законі «Про вищу освіту», – як приватний вищий навчальний заклад. А в 2008 році вступити на денну форму виявило бажання лише 40 осіб, коли ліцензія дозволяла зробити набір у складі 150 чоловік, – додає пані Ольга.
Звичайно, що ця кількість абітурієнтів була невеликою, і така ситуація могла призвести до банкрутства навчального закладу. Аби у цій ситуації не постраждали студенти, керівництво вузу запропонувало ректору Тернопільського технічного університету ім. І.Пулюя Петру Яснію прийняти до них студентський і викладацький контингенти Інституту економіки та підприємництва.
– Про спільний намір ми в 2008 році написали у Міністерство освіти та науки листа, а 30 січня 2009 року вийшов відповідний наказ від державного органу, – каже Ольга Білоус. – Часто стикаюся з громадською думкою, що Інститут економіки та підприємництва закрили або, за іншою версією, – він збанкрутував. Однак це не так: внаслідк тодішньої державної політики ми були змушені передати студентів, а саме – 825, – технічному університету. Решта, зокрема, політологи, продовжили навчання у класичних українських університетах.
Ті, що прийшли і ще працюють
Сьогодні в Тернополі функціонують два приватні вищі навчальні заклади: Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій та Тернопільський комерційний інститут. Останній розпочинав свою діяльність у 1991 році як Тернопільський вищий економічний коледж «Відродження», згодом перейменований у Тернопільський комерційний інститут. 10 грудня 2008 року в інституті створено новий структурний підрозділ – Економічний коледж, який у 2010-му отримав ліцензію на право здійснення освітньої діяльності з підготовки молодших спеціалістів.
Особливістю Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій є українсько-польський профіль. За словами ректора інституту Ярослава Бакушевича, заклад створили 7 грудня 2001 року за ініціативи українських та польських вчених.
– Всі наші навчальні плани узгоджуються з планами польських університетів, що забезпечує продовження навчання наших студентів у польських вузах та отримання двох дипломів, згідно програми «Подвійний диплом», – розповідає Ярослав Бакушевич. –Інститут проводить підготовку бакалаврів та спеціалістів за чотирма напрямками: «Економіка підприємства», «Міжнародна економіка», «Маркетинг» та «Соціологія». Практично всі студенти проходять практику в Польщі.
Інститут є членом Європейської асоціації міжнародної освіти. Налагоджений обмін студентами та підписані угоди з Краківським економічним університетом (м. Краків), Жешовським університетом (м. Жешов), Краківською академією (м. Краків), Вищою школою соціальних наук (м. Познань), Державною вищою технічно-економічною школою ім. О. Маркевича (м. Ярослав), Вищою школою права і адміністрації (м. Жешов, м. Перемишль) та іншими закладами.
До підготовки майбутніх фахівців у Тернополі також докладаються філії структурних підрозділів вузів інших міст. Зокрема, Тернопільська філія Європейського університету, Тернопільське відділення навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Київський національний університет внутрішніх справ.
P.S.
Історія приватної або недержавної вищої освіти у Тернополі, та й в Україні загалом, розпочалася в 1991 році з прийняттям Закону України про освіту. З 1993 року вузи почали отримувати ліцензії. Вже за два роки держава встановила жорсткий контроль над новоствореними інститутами. Це пояснюється однаковими вимогами до ліцензування як державних, так і приватних вузів.
– Програми навчання державного та приватного вузів суттєво не відрізняються. Всі вищі навчальні заклади України, незалежно від форми власності, дотримуються навчального плану, який затверджується Міністерством освіти та науки України. Різниця лише у фінансуванні, – зазначає заступник начальника управління освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації Ольга Ютовець.
