Про цю жінку можна говорити так: турботлива матір трьох дітей, любляча дружина і просто хороша та чуйна людина, не байдужа до чужої біди. Саме завдяки її ініціативі, наполегливості та зусиллям у Тернополі вперше облаштували «Вікно життя» – колиску надії для небажаних новонароджених дітей, від яких відмовляються матері-зозулі. 
Мабуть не важко здогадатись, що все вище сказане про голову правління Тернопільського обласного благодійного фонду «Вікно життя» Ірину Жигунову.
– Що для Вас означає бути матір’ ю?
– Бути мамою – це незрівнянне відчуття тепла і близькості до рідних мені людей, за котрих я несу відповідальність і котрих люблю. У мене троє дітей: 18-річна Наталя, 5-річна Ганнуся і 15-річний син Андрій. Діти – це дар Божий як у сенсі радості, так і смутку.
– На Вашу думку, які головні обов’ язки материнства?
– Мати насамперед повинна дати дитині можливість дорослішати відповідно до віку: не ховати їх “під мамину спідницю”, а вчасно відпустити в доросле життя, яка має бути усвідомленим і відповідальним. Водночас жінка повинна подавати своєму чадові хороший приклад для наслідування, формувати в неї чіткі критерії добра і зла.
– Які основні принципи виховання дітей?
– Домінуючим фактором у виховному процесі є не що інше, як внутрішній світ батьків. Важливо, щоб діти перейняли від дорослих духовні цінності, у порівнянні з якими педагогічні прийоми і тонкощі мають невелике значення. Тому батьки повинні бути для дитини явним джерелом любові, на чому будувались би сімейні відносини. Звичайно, ця любов повинна бути здоровою і свідомою, а не егоїстичною.
Звичайно «професіоналами» у вихованні дітей є школа і вулиця, натомість батьки завжди залишатимуться або «дилетантами», або «любителями». Відтак, дорослі у виховному процесі не завжди виступають у ролі вихователів. Інколи самовдосконалюватись у цьому напрямку спонукають батьків і самі діти.
– Як відзначаєте День матері?
– Чесно кажучи, не відзначаю. Ніяк не вдається запам’ятати у яку неділю травня випадає День Матері. Врешті, навіщо мені чекати лише на цю подію весь рік, якщо я вмію знаходити радість у всьому, навіть наперекір обставинам.
– Який подарунок хотіли б отримати у цей день?
– Ніколи й нізащо я б не відмовилась від такого подарунку як подорож, байдуже куди – аби тільки з сім’єю спільно проводити час.
– Від дня існування “Вікна життя” не було випадків, коли б підкинули немовля?
– На щастя, ні. Ми не переслідуємо мети – закликати матерів залишати новонароджених малюків у “вікні”. Через профілактичну роботу з молоддю, формування у підростаючого покоління усвідомленого материнства, ми прагнемо відвернути випадки відмов жінок від власних дітей.
– Раніше Ви говорили про відкриття центрів допомоги для матерів. Як втілюється в життя цей проект?
– Ми зараз працюємо над реалізацією проекту соціального гуртожитку для матері і дитини. Тернопільська область – єдина в Україні, що залишилась без такого притулку. В ньому могли б проживати, харчуватись, отримувати медичну, психологічну і юридичну допомогу майбутні матері та матері з дітьми до 1,5-річного віку, які опинились у скрутних життєвих обставинах. Також їм би сприяли у працевлаштуванні, набутті кваліфікації. За інформацією, якою я володію, торік 11 матусь Тернопільщини влаштовували в соціальні гуртожитки, але в сусідніх областях. Думаю, чиновникам не варто пояснювати, що утримання дитини в притулку та інтернаті до 18 років обходиться державі дорожче, аніж їхнє виховання у сім’ї. Втім, посадовці сьогодні надто зайняті підготовкою до “Євро-2012”, тому на субвенційні кошти з державного бюджету на такий проект поки що годі розраховувати. Маємо надію на підтримку з боку благодійників та закордонних фондів. Адже час не чекає, а немовлятам не поясниш, що наразі для України пріорітетнішим є імідж.
– Попри різні зобов’ язання, які має кожна жінка, вдається поєднувати роботу, сім’ю і громадську діяльність?
– Головне моє покликання у житті – це бути мамою і дружиною. Хліб насущний приносить мені художнє ковальство, адже я працюю художником по металу. Посада голови правління Тернопільського обласного благодійного фонду «Вікно життя» дозволяє реалізувати себе в благодійних проектах. Зокрема, я допомагаю громаді міста в якості секретаря Громадської ради з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства та соціальної політики. А як це все вдається поєднувати – судіть вже на основі результатів зазначеної діяльності.
Юля КВІТКА
