Як вже стало традицією з нагоди Дня міста, і цього року відбулось вшанування тих тернополян, які зробили свій особистий вагомий внесок у розвиток та життя нашого рідного Тернополя. Серед них високе звання «Почесний громадянин Тернополя» було присвоєно видатному громадському і культурному діячу, засновнику та першому директору Тернопільського обласного театру ляльок, заслуженому працівнику культури України Юліану Георгійовичу Кройтору. 
Таким чином було відзначено ту велетенську роль, яку впродовж майже сорока років відігравав Юліан Георгійович у культурно-мистецькій сфері нашого міста. Цього року митець також відзначив свій 90-річний ювілей, відтак це почесне звання стало також і особливим подарунком з цієї нагоди.
Однак за станом здоров’я Юліан Георгійович не міг бути присутнім на церемонії нагородження під час святкувань 28 серпня. Відтак було вирішено вручити знак «Почесного громадянина Тернополя» та відповідне посвідчення йому особисто вдома. Таку особливу місію виконали начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради Світлана Козелко, заступник начальника управління Василь Кармазин, художній керівник Тернопільського обласного академічного театру актора і ляльки Іван Шелеп, актор театру Тарас Іванків.
Юліан Георгійович був вражений і розчулений їхнім приходом. Звичайно, з нетерпінням чекав гостей, адже про візит був попереджений ще напередодні, однак все одно, як зізналась потім його дружина Наталія Іванівна, страшенно хвилювався. І коли Світлана Козелко вручила Юліану Георгійовичу високу нагороду у вишуканій чорній оксамитовій коробочці, розгубився і в той момент не зміг сказати й слова. Колеги подарували квіти, привітали. І лише тоді, як позитивні емоції трохи вляглися, розпочалась дружня, затишна, наче сімейна розмова.
«Ніколи не думав, що доживу до такої вагомої цифри у біографії – 90 років, – посміхаючись, сказав Юліан Георгійович. – І те, що саме у цей рік отримав таке високе звання від міста – дуже приємно. Звичайно, хтось може сказати: «А яке ж відношення Кройтор має до міста, якщо ляльковий театр – обласного підпорядкування. Однак діти – наші глядачі – юні тернополяни, які з 1980 року росли на наших казках, відкриваючи в них для себе вічні істини про перемогу добра над злом, любові над ненавистю, радості над горем».
Разом із тим, театр – це дуже важлива, але лише одна із сторінок життя Юліана Кройтора, що увійшла до історії розвитку культурно-мистецької галузі Тернопілля. Уродженець Чернівців, розпочав свою трудову біографію у сфері культури із посади бібліотекаря у місцевій обласній бібліотеці. А потім далі, за словами Юліана Георгійовича, із буковинця став тернополянином: навчався у Теребовлянському технікумі з підготовки культурно-освітніх працівників (нині училище культури), працював завідувачем відділу культурно-освітньої роботи та відділу культури райвиконкому Мельниці-Подільської, з 1960 року переїхав до Тернополя, де був призначений директором Тернопільського міського Будинку культури та ансамблю танцю «Надзбручанка» при Тернопільській обласній філармонії, з 1961 року – директором обласного Будинку народної творчості.
У ті роки Юліан Кройтор увійшов в історію також і як організатор та режисер перших на Тернопільщині свят пісні, музики і танцю, творчих звітів, масових культурно-мистецьких заходів. Згодом став працювати заступником начальника обласного управління культури, доклався до створення у Тернополі міського палацу культури (тодішній «Октябрь», а тепер – ПК «Березіль»). «Аж до Москви довелося їхати затверджувати штати «Березілю», – ділиться спогадами Юліан Георгійович.
А в 1980 році обласна рада прийняла рішення про відкриття в Тернополі обласного театру ляльок. Саме Кройтору і доручили очолити майбутній театр. «Починати довелося з нуля, але якщо сказали мені «треба», то це мало бути обов’язково виконаним», – говорить пан Юліан. І вже 1 листопада 1980 року виставою «Сембо» відкрився перший театральний сезон лялькового театру, правда, тоді ще на сцені «Березолю». А у власне приміщення – добудоване до тодішнього Палацу піонерів, колектив переїхав у лютому 1986 року.
Посаду директора театру Юліан Георгійович обіймав до 1997 року, коли пішов на залужений відпочинок. Однак в 2004 році, після шести років роботи режисером обласної філармонії, повернувся знову в рідний театр помічником режисера, допомагаючи колективу професійними порадами та велетенським досвідом, здобутим за ціле життя.
«З 1960 року і до нинішнього дня моє життя тісно переплетене з Тернополем. І досі переймаюся проблемами культури, радію здобуткам своїх колег, постійно підтримую зв’язки зі своїм колективом», – говорить Юліан Георгійович.
«Скільки разів дочка переконувала нас перебратися до Києва, де вона мешкає, але він категорично проти, – долучається до розмови Наталія Іванівна. – Каже, що тут його друга Батьківщина. І театр свій теж ніяк не може залишити».
До речі, незабаром Тернопільський обласний академічний театр актора і ляльки відзначатиме свій 40-річний ювілей. І у теперішнього та колишнього керівників закладу є стосовно цієї події свої плани й бачення. Відтак після завершення зустрічі та розмови за чашкою кави у гостинному помешканні Кройторів, Іван Шелеп ще залишився обговорювати з Юліаном Георгійовичем ці важливі справи, адже така подія, як ювілей театру, і справді річ історична.
Олена Лайко
Фото автора та з мережі Інтернет
