17 листопада минуло 150-річчя від дня народження архимандрита Української греко-католицької церкви, польського аристократа, українського монаха, Праведника народів світу, блаженного Католицької церкви Климентія Шептицького. Пам’ятні заходи проводили в його родинному селі Прилбичі Яворівського району Львівської області, де він народився 17 листопада 1869 року в сім’ї графині Софії (з роду Фредрів – ред.) Шептицької і графа Яна Кантія Шептицького. Вперше 2019 рік був присвячений цій духовній постаті, повідомляє Радіо Свобода.

Ще донедавна ім’я Климентія Шептицького(до постригу Казимира Шептицького – ред), рідного брата митрополита Андрея Шептицького, було не вельми відоме, і лише цього року архівні матеріали зацікавили дослідників.

Протягом десятиліть існував стереотип, що отець Климентій Шептицький був у тіні свого відомого брата, однак архіви показують, що так не було, ані за світського життя Казимира Шептицького, ані за чернечого – під іменем Климентій.

Чому аристократ став монахом?

Це був успішний, відомий, самодостатній, високоосвічений і шанований чоловік. Тому преса Австро-Угорської та Російської імперій рясніла численними повідомленнями у 1912 році про те, що «ще один із Шептицьких пішов у монастир».

Гомоніла про цей факт еліта не лише Галичини. Адже рішення 43-річного Казимира Шептицького відректись від світського життя, служити людям через Бога і Божі заповіді шокувало багатьох. Граф, впливовий австрійський політик із прогресивними поглядами, людина заможна і з великим майбутнім, і раптом проміняв комфорт, загалом світське життя, на монашу покору і смирення.

У лютому 1912 року часописи писали, що митрополит Андрей Шептицький через недугу може відмовитися від галицького митрополичого престолу. Казимиру Шептицькому пророкували кар’єру.

Однак ці прогнози не справдилися, він став прикладом справжнього монаха, новомучеником Церкви ХХ століття. Ба, більше того, жодна окупаційна влада, ані радянська, яка двічі була в Галичині, ані німецька, не зламали його дух і віру.

Польський аристократ змінив римо-католицький обряд і прийняв чернечі обіти у греко-католицькому монастирі. Хоча документально на сьогодні не підтверджено, за яких саме обставин це сталося, але інформація про цей факт була у пресі у квітні 1913 року, коли Климентій вступив до студитського монастиря.

Казимир Шептицький був шостим сином у родині

Казимир Шептицький був шостим сином у родині графині Софії та Яна Кантія Шептицьких. Звісно, що мати дуже сподівалася на доньку, про що пише у своїх листах до рідних.

Однак, після пологів Софія Шептицька зазначила: «Бог знає, що робить».

Батьки запрошували для дітей у Прилбичі добрих вчителів із різних спеціальностей. Казимир успішно склав іспити у Перемишлі, як учень, який самостійно навчався вдома. У 1882 році він вступив до школи у Кракові.

Що є в архівах?

Дитячі та юнацькі роки синів описує у своїх спогадах графиня Софія Фредро-Шептицька. Також залишилось її листування французькою і польською мовами, з якого відомо багато подробиць про життя родини.

Найбільше архівних документів отця Климентія Шептицького зберігається у львівському історичному архіві, у Римі, у фондах отців василіян, багато кореспонденції – у приватних колекціонерів.

«Перша трудність при вивченні кореспонденції отця Климентія Шептицького – це прочитати його почерк. Блаженний мав такий почерк, що, з одного боку показував, що пише дуже багато, а, з іншого, так, щоб про нього нічого не знали, щоб не зрозуміли», – розповів дослідник життя і діяльності отця Климентія Шептицького, отець УГКЦ Юстин Бойко під час Міжнародної наукової конференції у Львові (конференція, присвячена життю і діяльності отця Климентія Шептицького, пройшла 15-16 листопада – ред.)​.

Отець Климентій листувався із митрополитом Андреєм польською, французькою і українською мовами.

Мову кореспонденції вибирали спеціально. Коли з рук в руки передавали лист, то писали французькою, щоб хтось інший не отримав спокуси прочитати, а коли відправляли поштою, то писали польською або українською.

«Є листи, де Климентій писав трьома мовами. Першу ціль, яку ми перед собою ставимо, зруйнувати стереотип про те, що брати Шептицькі мали конфлікт на фоні національно-політичних питань. Їхнє листування свідчить абсолютно про протилежне», – стверджує дослідник.

Листування свідчить, що брати Шептицькі, незалежно від роду занять у житті, зберігали дуже теплі родинні взаємини, між ними панувала взаємна любов і повага, вони турбувалися один про одного.

Вплив Андрея (Романа) Шептицького?

Казимир Шептицький здобув правничу освіту. Звісно, що рішення його рідного брата Романа, у майбутнього митрополита Андрея Шептицького, вступити у греко-католицький монастир, відмовитися від світського життя, вплинуло на всю родину, зокрема і на Казимира, який вважав себе поляком.

Графиня Софія Фредро-Шептицька відчула, що її син Казимир теж має монаше покликання, у чому не помилилась. У 1888 році Казимир продовжив навчання у Німеччині, потім повернувся у Краків, закінчив Інститут політичних досліджень у Парижі.

Там він познайомився із багатьма провідними європейськими науковцями.

Родина готувала сина до публічної діяльності. Тим паче, що батько – Ян Кантій Шептицький – займався політикою. Про успішний захист дисертації Казимира Шептицького повідомила краківська газета у 1892 році. Казимир отримав науковий титул «доктора обох прав».

Потім Казимир Шептицький допомагав батькові в управлінні лісами, вивчав теорію лісництва, успішно господарював у маєтку. З усього видно, що йому вдавалися всі справи, за які він брався.

Однак у 1895 році він вирішив поїхати на реколекції (кількаденна практика відновлення через молитву і сповідь у католицизмі – ред.) у монастир Добромиля. Ця вістка стала тривожною несподіванкою для батьків.

Ян Кантій сказав дружині, що «його охоплює великий страх за Казя. Він уже готовий закінчити священником». Втім, син повернувся із Добромиля і далі займався родинними справами, навіть розпочав політичну кар’єру і став послом віденського парламенту. У цей час, у січні 1901 року, його брат Андрей Шептицький посів галицький митрополичий престол. Став духовним провідником західних українців.

«Сила Божа запровадила його до студитів»

Батьки хотіли, щоб Казимир управляв маєтком і досягав успіхів у світському житті.

Але 1 жовтня 1911 року на родинному зібранні, це було вже після смерті матері (Софія Фредро-Шептицька померла 21 квітня 1904 року – ред.) Казимир Шептицький оголосив про вступ у монастир.

«Він сказав, що сила Божа запровадила його до студитів. Митрополит Андрей Шептицький був переконаний, що Господь готує велику місію для брата», – розповідає Станіслав Стемпень, директор Південно-Східного наукового інституту з Польщі.

Із обранням монастиря не вагався

1 жовтня 1911 року у Прилбичі з’їхалась уся родина на святкування 75-річчя Яна Кантія Шептицького. Власне тоді Казимир повідомив, що має намір здійснити паломництво і пізнати монаше життя. У спогадах мовиться, що він одразу вирішив вступити у монастир студитів.

Казимир взяв чернече ім’я Климентій на честь святого Папи Климентія.

«Отець Климентій вивів українське католицьке чернецтво на новий історичний рівень, зробивши його важливим чинником духовного і національного відродження. Функції ігумена Климентія в монастирі студитів не обмежувались лише управлінням чернечими обителями. Отець відігравав важливу роль у житті львівської митрополії. Під час радянської і німецької окупацій ігумен Климентій Шептицький практично постійно проживав у митрополичих палатах, опікуючись хворим митрополитом Андреєм, посилено допомагав митрополитові у його адміністративній праці у цей складний політичний період», – зауважує дослідник Вікторія Чорнописька.

Арештували, незважаючи на вік

Отець Климентій Шептицький був незамінним помічником брата – митрополита Андрея Шептицького. У роки німецької окупації брати Шептицькі врятували понад 200 євреїв, ризикуючи власним життя. Однак важкі випробування для отця Климентія почались після смерті брата – 1 листопада 1944 року. Тоді вже у Львові кілька місяців вдруге «господарювала» радянська влада. На той час галичани вже добре знали, що таке нацистський і сталінський терори.

Арешт єпископату УГКЦ у 1945 році, псевдособор із ліквідації Церкви у 1946 році. 78-річного отця Климентія Шептицького НКВС арештував у монастирі в 1947 році, звинувативши його «в антирадянській діяльності, зв’язках із ОУН і Ватиканом».

Сім місяців тривали допити. 21 січня 1948 року Климентію Шептицького винесли вирок – 8 років виправно-трудових таборів.15 березня 1948 року отця Климентія відправили у сумнозвісну в’язницю для «найнебезпечніших злочинців» – російський «Владимирский централ».

«Климентій Шептицький перебував у тюрмі і пройшов через всі ці кола пекла, як усі ув’язнені. У справі є 45 документів-викликів отця Климентія на допити. Є багато таких посвідок, де вказано, що отця Климентія викликали на допит з 23-ї до 2:30 ночі, з 22-ї до 1-ї години. Це була практика нічних допитів, щоб людину зламати, виснажити, щоб досягнути того, щоб вона визнала свою вину. Під час арешту в отця Климентія було вилучено 4430 рублів, це дуже велика сума на той час і йому не повідомили, що конфіскують все його майно. Пізніше отець Климентій писав скарги про те, щоб ці гроші йому повернули, переслали монахам. Вони мусили йому відповідати, але дуже цинічно, а потім написали, що ніяких грошей немає», – говорить науковий працівник Львівського музею історії релігії Руслана Бубряк.

До кінця 80-х років ХХ століття століття не було відомо про дату смерті і місце поховання архимандрита Климентія Шептицького. Лише у липні 1989 року комісія ЦК КПРС розглянула запит громадянина Польщі, племінника отця Климентія – Яна Казимира Шептицького – і констатувала, що блаженний помер 1 травня 1951 року у Владимирській тюрмі.

Климентія Шептицького реабілітували посмертно. На сьогодні є лише символічна могила архимандрита, досі невідоме місце його поховання. Не знайдено архівних документів, які б підтверджували те, чи був отець Климентій Шептицький висвячений у єпископи.
У 1996 році ізраїльський інститут «Яд Вашем» присвоїв отцю Климентію Шептицькому звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у роки Другої світової війни. Тим часом його брат – митрополит Андрей Шептицький досі не удостоєний такого звання.

У 2001 році Папа Іван Павло ІІ проголосив отця Климентія Шептицького новомучеником, блаженним, тобто беатифікував його.

150-річчя архиєпископа Климентія Шептицького вперше вшановується протягом 2019 року на державному рівні, згідно з постановою Верховної Ради. Цього року відбулись десятки заходів, присвячених отцю Климентію. Видано першу біографію блаженного Климентія Шептицького, автором якої є докторІван Матковський. Книжку презентовано у багатьох українських і європейських містах.

Кардинал Йосип Сліпий, пригадуючи про отця Климентія Шептицького писав, що він «гасив вулканічну вдачу свого брата і намагався бути у всьому йому корисним і потрібним».