28 серпня знову зі щирістю, піднесенням і світлими сподіваннями на усіх тернополян чекає славнозвісний тернопільський празник. Останніми роками в нас паралельно відзначається і День Міста. Тому відчуття свята в усіх – подвійне. І це зрозуміло, адже святковій атмосфері, які у ці дні панує довкола, не “піддатися” практично неможливо.

А подарувала Тернополю празник 28 серпня церква Успення Пресвятої Богородиці, яку давні тернополяни і досі називають Монастирською. Хоча й назва «Успенська» теж вживається. Знаходиться храм на вулиці Князя Острозького, як кажуть у нас, « на рогатці», а якщо бути зовсім історично точним, – на колишньому Микулинецькому передмісті. Відтак, саме на Успіння Пресвятої Богородиці в церкві – храмове свято, яке й святкує увесь Тернопіль.

Дерев’яний храм Успення Пречистої Діви Марії, – черпаємо інформацію із книги Любомири Бойцун «Тернопіль у плині літ», – було збудовано до 1663 року. В 1836-му дерев’яну церкву розібрали і на тому ж місці звели муровану, у стилі ампір, з трьома візантійськими банями-куполами. В 1837 році поруч збудували і чотирикутну дзвіницю, яка вгорі переходила у восьмигранник і завершувалась цибулястим куполом. Біля церкви розміщувались сад та старовинний цвинтар, де були поховані знатні тернополяни.

Успенська церква майже неушкодженою пережила лихоліття Другої Світової війни, які практично повністю зруйнували місто, однак з політичною ситуацією, що запанувала в Тернополі після 1944 року, боротися не змогла: у листопаді 1962 року, за рішенням тодішньої партійної влади, храм і всі споруди, які до нього належали, було знищено.

Однак тернополяни, особливо ті, чиї родини завжди були прихожанами Монастирської церкви, ніколи не забували про свою святиню. Деякі, розповідають, в інші храми міста потім навіть і не ходили, аби «не зрадити» свій…

І на початку 1990-х років, коли політична обстановка в нашій країні кардинально змінилася, містяни активно почали відбудовувати Успенську церкву. Спершу, в cерпні 1990 року, на місці, де вона колись розташовувалась, встановили хрест і фігуру Матері Божої. 28 серпня цього ж року, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, біля хреста відбулась перша Свята літургія. 28 серпня 1991 року було освячено наріжний камінь під будову церкви, а 5 вересня – розпочато будівельні роботи.

Вже за три роки на вулиці Князя Острозького постав храм жовтого кольору, із сірими куполами, над якими височіють хрести. Стиль будівлі, як і розміри, було повністю збережено, щоправда, за архітектурним задумом, вона стала на сім метрів вищою. Також колись сходи храму виходили відразу на вулицю Князя Острозького, а тепер, оскільки тротуар розширили, їх розмістили з двох сторін до входу. Дещо по-іншому виглядає й дзвіниця: свого часу споруда мала арку, під якою знаходився проїзд до церкви…

Церковне життя розпочалось у новій Успенській церкві 27 серпня 1993 року, коли храм освятили і відслужили вечірні відправи (доти відправи проводилися у тимчасовій каплиці). А от голос дзвонів на її дзвіниці тернополяни вперше знову почули 24 серпня 1992 року, на річницю проголошення Незалежності України.

Щодо інших важливих моментів, пов’язаних із новітньою історією цього храму, то в 1995 році поруч звели монастир, де почали заселятися отці. У 1999-му церкві було повернуто чудотворну ікону Матері Божої, яка знаходилась у храмі до 1962 року. В 2001 році до неї повернулись дуже важливі святині: у житловому будинку, розташованому поруч, мешканці, які придбали там помешкання, випадково знайшли на горищі давні церковні реліквії, втрачені під час Другої Світової війни, – плащаницю Матері Божої, яку виставляють на храмовий празник, і плащаницю Ісуса Христа.

А тепер власне про сам тернопільський празник і як він колись відбувався. У 1931 році, як ідеться у книзі Любомири Бойцун, митрополит Андрей Шептицький передав церкву Успіння Пресвятої Богородиці отцям-редемптористам. Саме тоді в її історії й розпочались часи піднесення, пов’язані з місіями, реколекціями і особливо – відпустом 28 серпня, в день Успіння Пресвятої Діви Марії.

До речі, багато хто із тернополян ці події ще добре пам’ятає. Ось що розповідає корінна тернополянка Ірина Онуферко (Довга), яка все своє життя прожила неподалік із храмом Успення Пресвятої Богородиці, на вулиці Гайовій: «На відпусти в нашій церкві приходило дуже багато людей, з усіх довколишніх сіл збиралися. На нашому подвір’ї була криниця, то люди заходили до нас – ноги мили, перебиралися. Бувало, ідуть жінки – по вікнах наших заглядають, зачісуються. Я мала ще була, кажу мамі: «Ти, певно, вікна погано помила, що всі на них дивляться», а то люди прибиралися собі до наших вікон»…

Ввечері напередодні свята Успіння до Монастирської церкви вирушали пишні процесії із Середньої церкви. Долучались до них як міщани, так і мешканці довколишніх сіл. Ось як розповідає про це пані Ірина: « Із Середньої церкви виходила процесія – йшли діти, кидали квіти, гарно так одягнені, у все біленьке, несли лілії в руках, йшли братства – з хоругвами – з Гаїв, Березовиці, Підгороднього, Кутковець, співали церковні хори. Та процесія вся заходила під арку дзвіниці і йшла далі нагору до каплички. Вона була дуже гарна, мала таких два поверхи. З тієї сторони, як заходилося, були сходи на другий поверх. Там клали чудотворний образ Матері Божої. А внизу знаходилась така ніби, як крипта, де стояв Престіл, і там ставили Найсвятіші тайни і плащаницю. А люди! На цвинтарі було повно людей, кругом церкви народу – море! І так ще ввечері розпочиналось свято, настрій особливий панував у всіх».

Аналогічно описуються ці події і в книжці Любомири Бойцун, яка, до речі, й сама в дитинстві була їхнім свідком: «Під час відпусту до Святого Причастя приступали тисячі прочан. У день празника Успення перша служба відправлялась вже о четвертій ранку. Потім відправлялись Святі Літургії при всіх трьох вівтарях і в капличці… Після Великої Служби Божої відбувалось водосвяття під хрестом та благословення овочів. Під вечір – вечірня в капличці. Після неї процесія відходила до парафіяльної Середньої церкви. А наступного дня ввечері – знову Вечірня і обхід навколо храму з чудотворною іконою Божої Матері».

Незважаючи на те, що впродовж тридцяти одного року церкви Успення Пресвятої Богородиці в Тернополі на існувало, традиція храмового свята в цей день зберігалася. Відтак, родичі і знайомі приїздили на «празник» до рідних в Тернопіль саме 28 серпня. І тоді святкували, приймали і приймалися, частували і частувалися, спілкувалися, гуляли містом і просто гарно проводили час великими дружніми родинами та товариствами.

До речі, щодо програми цьогорічного Храмового празника у церкві Успення Пресвятої Богородиці, то 27 серпня о 19 годині відбудеться вечірня з литією, після цього буде виставлена плащаниця Успення Пресвятої Богородиці, і молодь проводитиме нічні чування. 28 серпня о 10 годині розпочнеться Архиєрейська свята літургія, яку очолить владика Теодор.

Олена Лайко, «Тернопільська Липа»

Фото з архіву автора, 2011 рік

У підготовці матеріалу використано уривки із книги Любомири Бойцун «Тернопіль у плині літ» (стор. 134-139), дані із Інтернет-сайту «Релігійний туризм» та фрагменти інтерв’ю з п. Іриною Онуферко (Довгою) (розмовляла Олена Лайко).