У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається унікальна сакральна пам’ятка другої половини ХІХ століття — ікона Матері Божої Неустанної Помочі. До музейної колекції цей образ потрапив у 1984 році, а його походження пов’язують із церквою Святого Великомученика Димитрія, що в селі Саджівка на Гусятинщині.

Історія храму, з якого походить ікона, відображає складну долю релігійних громад Тернопільщини за радянських часів. З 1946 до 1960 року парафія перебувала в юрисдикції Російської православної церкви, після чого тоталітарна влада закрила святиню, перетворивши приміщення на музей. Лише у 1990 році у Саджівці відновилися богослужіння, а в липні 1991 року офіційно зареєстрували парафію Української греко-католицької церкви.

Мистецтвознавчі та технічні особливості експоната свідчать про високу майстерність його створення:

• Іконографія: образ належить до типу «Одигітрія» («Та, що показує шлях»). Дитятко Ісус дивиться на архангелів Михаїла та Гавриїла зі знаряддями майбутніх Страстей і з острахом тулиться до Матері, через що з Його ніжки зісковзує сандалик. Водночас погляд Богородиці спрямований безпосередньо на вірян;
• Матеріали: ікону виконано на цинковій пластині, що було популярним у другій половині ХІХ століття завдяки розвитку мануфактур. Металева основа забезпечувала довговічність та створювала особливе мерехтіння світла;
• Оформлення: на іконі присутні традиційні грецькі монограми скорочення імені Матері Божої та Ісуса Христа. Образ обрамлений дерев’яною рамою з рослинним орнаментом роботи місцевого майстра та має відкидну підставку на звороті, що вказує на її використання як аналойної ікони для загального почитання під час літургій.

Презентація цієї реліквії є частиною просвітницького проєкту музею, спрямованого на ознайомлення громадськості з маловідомими шедеврами сакрального мистецтва Тернопілля.