Лановецька громада попрощалася із воїном Максимом Савчуком Сьогодні, 5 червня, Лановецька громада провела в останню дорогу свого захисника — старшого оператора протитанкових ракетних комплексів Максима Савчука. Добрий, щирий, життєрадісний, завжди усміхнений і відкритий до людей — таким Максима пам’ятають рідні, друзі та всі, хто його знав. Народився і виріс у селі Білозірка. Після закінчення школи здобув фах інженера-механіка у Бережанському агротехнічному інституті. Працював в агрофірмі «Білозірська», на підприємствах «Лан-Оіл Трейд» та «Агромакс», сумлінно виконуючи свою роботу та будуючи плани на майбутнє. Та війна усе змінила: без вагань став на захист Батьківщини. Служив відповідально й віддано, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Із квітня 2026 року Максим Савчук вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво, чекали звістки та вірили, що він повернеться додому. Невдовзі до цього ще обіцяв мамі: «Я скоро повернуся, приїду додому». На жаль, повернувся Герой на рідну землю уже на щиті. Адже стало відомо, що 25 квітня 2026 року воїн загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю поблизу населеного пункту Івот, що на Сумщині. Йому було лише 35 років. Максим не встиг створити власну сім’ю, не здійснив багатьох мрій і задумів. Своє життя він присвятив захисту України, залишившись вірним їй до останнього подиху. У скорботі залишилися мама, тато, брат, рідні, друзі, побратими та вся громада. Прощання із захисником відбулося з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України та залпу мамі воїна вручили Державний Прапор — символ незалежності країни, за яку він віддав своє життя. Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Світла пам’ять і вічна шана воїну Максиму Савчуку!

Лановецька громада Тернопільської області одяглася в шати скорботи, прощаючись із молодим і відважним захисником України Максимом Савчуком. Жителі рідного краю, військовослужбовці, друзі та близькі провели старшого оператора протитанкових ракетних комплексів у його останню земну дорогу.

Максим Савчук народився і виріс у селі Білозірка, де закінчив школу, після чого здобув вищу освіту інженера-механіка у Бережанському агротехнічному інституті. До початку повномасштабного вторгнення чоловік сумлінно працював у цивільній сфері на підприємствах «Лан-Оіл Трейд», «Агромакс» та в агрофірмі «Білозірська». З початком великої війни він без вагань став до лав Збройних Сил України, де відповідально виконував свій військовий обов’язок. З квітня 2026 року воїн офіційно вважався зниклим безвісти, і родина до останнього сподівалася на диво, згадуючи його останні слова мамі про швидке повернення додому.

Невдовзі страшна звістка підтвердилася: 35-річний захисник загинув 25 квітня 2026 року внаслідок прямого удару ворожого FPV-дрона по автомобілю поблизу населеного пункту Івот на Сумщині. Максим Савчук не встиг створити власну родину та реалізувати плани на майбутнє, віддавши життя за свободу батьківщини. У глибокому смутку залишилися його батьки та брат. Поховали Героя з усіма військовими почестями під звуки Державного Гімну та прощальних залпів, а мамі полеглого воїна передали Державний Прапор України. Вічна пам’ять і слава Герою!

Ви пропустили

Лановецька громада попрощалася із воїном Максимом Савчуком Сьогодні, 5 червня, Лановецька громада провела в останню дорогу свого захисника — старшого оператора протитанкових ракетних комплексів Максима Савчука. Добрий, щирий, життєрадісний, завжди усміхнений і відкритий до людей — таким Максима пам’ятають рідні, друзі та всі, хто його знав. Народився і виріс у селі Білозірка. Після закінчення школи здобув фах інженера-механіка у Бережанському агротехнічному інституті. Працював в агрофірмі «Білозірська», на підприємствах «Лан-Оіл Трейд» та «Агромакс», сумлінно виконуючи свою роботу та будуючи плани на майбутнє. Та війна усе змінила: без вагань став на захист Батьківщини. Служив відповідально й віддано, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Із квітня 2026 року Максим Савчук вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво, чекали звістки та вірили, що він повернеться додому. Невдовзі до цього ще обіцяв мамі: «Я скоро повернуся, приїду додому». На жаль, повернувся Герой на рідну землю уже на щиті. Адже стало відомо, що 25 квітня 2026 року воїн загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю поблизу населеного пункту Івот, що на Сумщині. Йому було лише 35 років. Максим не встиг створити власну сім’ю, не здійснив багатьох мрій і задумів. Своє життя він присвятив захисту України, залишившись вірним їй до останнього подиху. У скорботі залишилися мама, тато, брат, рідні, друзі, побратими та вся громада. Прощання із захисником відбулося з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України та залпу мамі воїна вручили Державний Прапор — символ незалежності країни, за яку він віддав своє життя. Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Світла пам’ять і вічна шана воїну Максиму Савчуку!