Бережанська громада Тернопільської області схилила голови у глибокій скорботі, прощаючись зі своїм земляком, мужнім захисником України Володимиром Ганущиним. Жителі села Баранівка, близькі, друзі та побратими провели військовослужбовця в його останню земну дорогу.

Володимир Петрович Ганущин народився 24 березня 1981 року на Львівщині, проте згодом його родина повернулася на Бережанщину до села Баранівка. Тут він навчався, здобув професію механізатора-ремонтника у Зборівському технічному училищі, а до початку повномасштабного вторгнення працював у будівельній сфері. У лютому 2024 року чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він служив на посаді сапера 3-го відділення загороджень взводу загороджень військової частини А4024 та віддано виконував бойові завдання на складних Сумському та Донецькому напрямках фронту.

Життя відважного воїна обірвалося 29 травня 2026 року в лікарні внаслідок важкої хронічної хвороби. Поховали військовослужбовця з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі в селі Баранівка. У незагоєному горі та смутку через непоправну втрату залишилися найрідніші люди Героя — мати та сестра. Громада висловлює щирі співчуття родині захисника, а пам’ять про його вірність Україні назавжди залишиться у серцях земляків. Вічна слава Герою!

Ви пропустили

Лановецька громада попрощалася із воїном Максимом Савчуком Сьогодні, 5 червня, Лановецька громада провела в останню дорогу свого захисника — старшого оператора протитанкових ракетних комплексів Максима Савчука. Добрий, щирий, життєрадісний, завжди усміхнений і відкритий до людей — таким Максима пам’ятають рідні, друзі та всі, хто його знав. Народився і виріс у селі Білозірка. Після закінчення школи здобув фах інженера-механіка у Бережанському агротехнічному інституті. Працював в агрофірмі «Білозірська», на підприємствах «Лан-Оіл Трейд» та «Агромакс», сумлінно виконуючи свою роботу та будуючи плани на майбутнє. Та війна усе змінила: без вагань став на захист Батьківщини. Служив відповідально й віддано, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Із квітня 2026 року Максим Савчук вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на диво, чекали звістки та вірили, що він повернеться додому. Невдовзі до цього ще обіцяв мамі: «Я скоро повернуся, приїду додому». На жаль, повернувся Герой на рідну землю уже на щиті. Адже стало відомо, що 25 квітня 2026 року воїн загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю поблизу населеного пункту Івот, що на Сумщині. Йому було лише 35 років. Максим не встиг створити власну сім’ю, не здійснив багатьох мрій і задумів. Своє життя він присвятив захисту України, залишившись вірним їй до останнього подиху. У скорботі залишилися мама, тато, брат, рідні, друзі, побратими та вся громада. Прощання із захисником відбулося з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України та залпу мамі воїна вручили Державний Прапор — символ незалежності країни, за яку він віддав своє життя. Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Світла пам’ять і вічна шана воїну Максиму Савчуку!