Академічна родина Західноукраїнського національного університету та мешканці Тернопільщини зазнали тяжкої втрати. 5 лютого 2026 року на 64-му році життя зупинилося серце Любові Петрівни Шмати — людини великого серця, чия доброта та професіоналізм стали прикладом для багатьох поколінь колег і студентів.

Понад 26 років свого життя Любов Петрівна самовіддано присвятила роботі в університеті, обіймаючи відповідальну посаду коменданта корпусів №3 та №4. Для колективу вона була не просто співробітником, а справжнім оберегом затишку та порядку. Її пам’ятають як надзвичайно чуйну та мудру жінку, яка завжди вміла знайти добре слово чи пораду для кожного, хто до неї звертався.

Любов Шмата народилася 28 лютого 1962 року в селі Цицори на Козівщині. Її трудовий шлях був позначений сумлінністю та відповідальністю: від роботи секретарем-діловодом до багаторічної праці на підприємстві «Тернопільхліб». Проте саме в стінах університету її людяність та організаторський хист розкрилися найповніше.

Понад усе Любов Петрівна любила життя і свою родину. Вона була опорою для мами й чоловіка, люблячою матір’ю для сина та доньки, турботливою бабусею для онуків. Саме в сім’ї вона знаходила силу та натхнення, якими щедро ділилася з оточуючими.

Колектив університету та всі, хто знав Любов Петрівну, висловлюють найщиріші співчуття родині у цей скорботний час. Біль цієї втрати — непоправний, але світлий спогад про її порядність і внутрішнє світло назавжди залишиться у серцях тих, хто мав честь працювати поруч із нею.

Вічна пам’ять і Царство Небесне…