Байковецька громада провела в останню дорогу свого захисника Володимира Гніздіва. Сільські вулиці, якими рухалася траурна процесія, заніміли у глибокій скорботі, а сотні людей схилили голови, віддаючи шану мужності та самопожертві земляка. Кожен крок цієї прощальної ходи став свідченням великої вдячності воїну, який віддав за Україну найцінніше — власне життя.

Заупокійна служба відбулася у церкві Пресвятої Трійці в селі Шляхтинці. Під склепінням храму зібралися рідні, друзі, побратими та жителі навколишніх сіл, щоб спільною молитвою провести Володимира у вічність. Він був не лише відважним солдатом, а й люблячим чоловіком, батьком та братом, чий свідомий вибір стати на захист держави назавжди залишиться прикладом справжнього патріотизму.

Особливо важко знайти слова втіхи для сім’ї загиблого. Без батьківської підтримки залишилися сини Роман та Дмитро, вдовою стала дружина Леся. Біль втрати, який сьогодні розділяє вся громада, є непоправним, проте подвиг Володимира Гніздіва назавжди закарбований у пам’яті рідного краю як символ незламності духу.

Після завершення служби траурна колона вирушила до місця вічного спочинку Героя. Під звуки військового салюту та національного гімну громада попрощалася з чоловіком, який тримав небо над нами до останнього подиху. Його ім’я тепер навічно вписане в героїчний літопис Байковецької громади та всієї України.

Світла пам’ять про Володимира Гніздіва житиме у серцях тих, хто його знав, а вічний спокій його душі хай принесе втіху зболеним серцям близьких. Слава Герою.