З глибоким сумом та невимовним болем Гримайлівська громада провела в останню путь свого земляка, відважного Захисника України Василя Шевчука. Громада зустрічала Героя на колінах, з пронизаними спільним болем серцями, коли його тіло, оповите українським стягом, повернулося додому “на щиті”.

Василь Шевчук був справжнім сином України, який вірив у перемогу, мріяв про мирне небо та прагнув набутися зі своєю родиною. Однак його життя трагічно обірвалося у жорстокому протистоянні з одвічним ворогом України, коли він виконував свій священний обов’язок.

З молитвою на вустах, крізь живий коридор вдячності, що його утворили жителі громади, Героя провели до рідного дому. Цей день навіки закарбований у пам’яті кожного, хто стояв обабіч дороги, хто молився, хто втирав сльози, усвідомлюючи гіркоту непоправної втрати.

На жаль, у цій страшній війні Україна втрачає своїх найкращих синів і доньок, а рідні втрачають найдорожчих серцю людей. Ми повинні завжди пам’ятати, що наша Перемога дається нам надто високою ціною.

Василь Шевчук віддав найдорожче — своє життя за свободу та незалежність України. Вічна йому слава, шана і світла памʼять.

Чин похорону відбувся у родинному домі в селі Саджівки, після чого Героя поховали на сільському кладовищі. Над його могилою замайорів український стяг, як вічне нагадування про подвиг, здійснений ціною власного життя.

Поділяємо горе та висловлюємо щире співчуття сім’ї, рідним та друзям Василя Шевчука.

Вічна пам’ять! Слава Героям!