Прем’єра фільму «Мій карпатський дідусь» відбулась у Тернополі, в кінотеатрі «Злата». Перед початком перегляду тернополяни мали можливість поспілкуватися із творчою групою стрічки – режисером та автором сценарію Зазою Буадзе, виконавцем головної ролі, народним артистом України Богданом Бенюком та продюсером Андрієм Суярком. Ще один головний герой стрічки, молодий італійський актор Сімоне Коста звернувся до глядачів у запису з екрану: « У мене був фантастичний досвід – можливість під час зйомок пожити у вашій країні. Розкрити для себе ваші традиції та культуру. Хочу подякувати усім, з ким я зустрівся та познайомився. Ви допомогли мені відчути себе, як вдома. І дякую вам за те, що прийшли побачити фільм. Слава Україні! – сказав Сімоне Коста.
Отож, кінострічка «Мій карпатський дідусь» розповідає історію однієї родини, яку життя розкидало в різні країни: Ніна і її син Мікеле останні 16 років жили в Італії, а її батько та, відповідно, дідусь Мікеле – Михайло Галамасюк – в Україні, в карпатському селі Бережниця. Трагічні події призвели до того, що дідусь і онук зустрілися в Карпатах – досі не бачачи одне одного, не знаючи мови одне одного. Їм довелося познайомитися, спробувати порозумітися, більше того – знайти спільну мову і врешті зуміти хоч якось прийняти одне одного.
– Фільм замішаний на великому почутті, яке ми кожного дня проживаємо. Це – любов. Важливо, щоб ми розуміли: фільм знімали в одному з найкращих місць українських Карпат. Місці, яке знайшов Заза Буадзе. Над містом Верховина є гора Біла Кобила, а з іншого боку гори – село Бережниця. Заза поїхав туди, пишучи сценарій, і знайшов це село, знайшов мого персонажа Михайла Галамасюка. Тобто, це реальне, автентичне місце, де живе багато цікавих людей, – розповів Богдан Бенюк. – Ви все це побачите. Зокрема й неймовірно цікавих персонажів тваринного світу. Наприклад, курку, яка зіграла у нас одну з головних ролей – душу.
Зйомки картини розпочались ще перед епідемією коронавірусу, до повномасштабної війни, і так склалося, що весь знімальний процес тривав чотири роки. Однак в контексті війни, коли сім’ї розлучаються, діти виїздять за кордон, адаптуються до інших мов, інших традицій, інших умов, цей фільм отримує зовсім іншу актуальність…
Після перегляду стрічки тернополяни аплодували стоячи, а потім мали можливість знову поспілкуватися зі знімальною групою, задати запитання, поділитися враженнями та обговорити побачене.
Як розповів продюсер Андрій Суярко, вперше стрічка побачила світ на Одеському кінофестивалі, який цьогоріч відбувся в Чернівцях, а потім, окрім України, її також показуватимуть в Італії, скоро почнеться прокат в Канаді. До речі, 28-го грудня цей фільм демонстрували для українців у Ізраїлі.
