Тернопільські рятувальники провели в останню путь Сергія Гоцуляка, підполковника служби цивільного захисту, начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Тернопільській області.
Прощання з Героєм розпочалось на території аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Тернопільській області, де Сергій служив останні 17 років. Панахида пройшла в Домі печалі у місті Тернополі. Полеглого побратима проводжали «живим коридором», з квітами та державною символікою, та під гучний звук сирен автомобілів ДСНС, який сьогодні пролунав для нього востаннє.
Тужливими переливами церковних дзвонів, різнобарв’ям вінків та живих квітів, низько схиленими прапорами в обрамленні траурних стрічок прощалось зі своїм відважним сином село Яруга Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Саме тут на місцевому кладовищі Герой знайшов свій вічний спочинок…
Сергій загинув 4 січня, внаслідок детонації ворожого боєприпасу під час виконання бойової задачі з розмінування звільненої від окупантів території в Ізюмському районі Харківської області. До останньої миті він залишався вірним присязі та самовіддано поклав своє життя на жертовний вівтар перемоги у протистоянні російській агресії.
Йому було лише 42… Він заслуговував на довге та щасливе життя, та доля розпорядилася інакше… Без сина залишились батьки, без чоловіка – дружина, без батька зростатиме донька. Осиротіли й рятувальники… На жаль, війна забирає найкращих.
Кажуть, Герої не вмирають – вони живуть, допоки про них пам’ятають. Сергій Гоцуляк житиме вічно в нашій пам’яті та наших серцях. Він назавжди залишиться світлою, щирою та доброзичливою людиною, чуйним сином, люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійним товаришем, готовим будь-якої миті прийти на допомогу, досвідченим фахівцем-піротехніком, відданим своїй справі й справжнім патріотом України – гідним прикладом для наслідування.
Вічна пам’ять Герою!
Співчуваємо рідним і близьким загиблого, поділяємо біль непоправної втрати та низько схиляємо голови в скорботі…
