У селі Лозова, що на Тернопільщині, три роки тому відкрили першу автоматизовану обсерваторію, де школярі можуть спостерігати за зорями, космічними об’єктами у реальному часі. Її облаштували у Лозівській загальноосвітній школі Байковецької  територіальної громади. У якому стані перебуває обсерваторія зараз, журналісти «Номер один» поїхали у Лозову та про все дізналися.

Ідейним натхненником будівництва обсерваторії став учитель фізики та астрономії

Лозівська обсерваторія – єдина в Україні шкільна сільська автоматизована астрономічна обсерваторія з віддаленим доступом зі шкільного кабінету фізики. Чому автоматизована? Тому що нею можна керувати навіть дистанційно за допомогою спеціальних програм. Розташована ця астрономічна перлина Тернопільщини у селі Лозова Тернопільського району, за 10 кілометрів від обласного центру. Побудована завдяки співпраці Байковецької громади та агентства США з міжнародного розвитку за програмою «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (USAID DOBRE) і має все необхідне сучасне обладнання для астрономічних спостережень. Ідейним натхненником будівництва обсерваторії став учитель фізики та астрономії Лозівської школи Михайло Шемеля, а технічною базою займався місцевий підприємець, меценат й учасник клубу любителів астрономії «ТерАстро» Сергій Вербицький. По суті, дуже багато людей долучилися, щоби ця обсерваторія могла існувати.

У Лозівській обсерваторії часто відбуваються екскурсії під зоряним небом, спостереження за планетами і Місяцем через телескопи. Із 2019 року тут діють астрономічні гуртки для дітей, слухачі старшої групи працюють над проєктами науково-дослідних робіт місцевого відділення Тернопільської МАН України.

Під час ковіду обсерваторія працювала дистанційно

На жаль, 2020 рік вніс свої корективи у графіки діяльності обсерваторії. З метою дотримання протиепідемічних заходів, обсерваторія працювала дистанційно, проте за сприятливої погоди для перспективної діяльності проводились онлайн-стріми з астрономічних подій.

–  У 2020 році познайомився ближче із Лозівською шкільною обсерваторією, фанатами-астрономами на чолі з Михайлом Шемелею та заглянув з допомогою сучасної техніки у глибини космосу: туманність у сузір’ї Оріона, в якій зароджуються нові зірки; Марс – єдину червону планету на небосхилі; повний Місяць у всій красі з його морями і плямами від ударів метеоритів; спалахи зірок далекого космосу, фотони яких за багато світлових років досягли телескопу в Лозовій і запалали на екрані монітора; програму для ґаджета «SpaceMap», за допомогою якої у безхмарну ніч можна спостерігати небесні світила й бачити на екрані назви зірок та їхні об’єднання в сузір’я. Все це збурює свідомість, бо починаєш сприймати себе, з одного боку, піщинкою усвідомленої безмежності, а з іншого – її вагомою і неповторною частинкою. І починаєш розуміти, що навколо тільки суєта-суєт, яку ми часто самі собі створюємо, – повідомив відвідувач обсерваторії Арсен Гудима.

«Щоби зоря могла залишити галактику, їй потрібно набрати відповідної швидкості»

Наш Всесвіт – це неймовірна краса. Багато хто думає, коли ми дивимось у небо, то за зорями, які бачимо, є ще одні зорі, а за ними – ще, проте це не так.

– Зорі живуть у межах «острова» галактики. Бувають екземпляри, що залишили свою домівку, рухаються в міжгалактичному просторі, але основна кількість все ж знаходиться в межах структури власної галактики. Такий розліт зірок призводить до «випаровування» галактик, так як зі склянки з водою розлітаються молекули H₂O. Для того, щоби зоря могла залишити галактику, їй потрібно набрати відповідної швидкості, інакше вона ніколи не зможе залишити своєї орбіти навколо галактичного центру. Такій зорі має щось надати додаткової енергії, це або гравітаційне прискорення (катапультування), проходячи повз масивний об’єкт, або миттєва втрата маси об’єктом, що складає пару з нашою обраною зіркою. Це як взятися за руки з кимось та швидко обертатися, а потім хтось один відпускає руки… і кожен полетів по своїй траєкторії. Зірки з промінчиками – з нашої Галактики. Повз них ми бачимо на величезній відстані інші острівки Всесвіту, – розповів креативний фотограф, член клубу «ТерАстро» Андрій Ревун.

Клуб «ТерАстро», який працює при обсерваторії, ще досить молодий, існує лише 4 роки. Причиною його створення було те, що любителі астрономії хотіли спільно дивитися на зорі. Це набагато легше, ніж спостерігати поодиноко. Іноді просто виникають запитання, на які б дали відповідь експерти. Ті декілька осіб, які спостерігають за красою космосу, займаються пейзажною зйомкою, зйомкою об’єктів глибокого космосу, разом зібралися й утворили цей клуб. «ТерАстро» стосується більше астрофотографії. 26 травня ц.р. учасники клубу зібралися у Лозівській астрономічній обсерваторії, аби протестувати технічний стан наявного обладнання, подивитися на плями на Сонці, обговорити майбутні заходи, зокрема AstroRun-2021 – особливий захід, який поєднуватиме астрономію і спорт. Подія відбулася 10 липня. Із території астрономічної обсерваторії с. Лозова стартували два забіги на дистанції 18,5 та 5,4 км.

До створення цього клубу існувало і досі існує астрономічне товариство Тернопільського району «Небозвід». Це, так би мовити, кістяк цього товариства, учасниками якого є вчителі астрономії та фізики.

Лозівська лабораторія дозволяє мандрувати зоряним небом

Нещодавно голові Байковецької громади подарували унікальний подарунок – картину, де зображено туманність Оріону. Цей кадр зробили саме у першій шкільній обсерваторії.

– Я радію, що наші діти можуть розвивати свої таланти. Ідея створити обсерваторію виникла 5 років тому, згодом її вдалося реалізувати. Результати не забарилися, вихованці обсерваторії неодноразово виборюють призові місця на олімпіадах та різноманітних конкурсах, – каже голова Байковецької громади Анатолій Кулик.

Працівники обсерваторії не тільки показують школярам небесні об’єкти, а ще й навчають фотографувати. Для цього є необхідне технічне обладнання, яке допомагає насолодитися астрофотографією.

– Є школи, при яких розташовані обсерваторії, але таких, як у нас, немає ніде. Приміщення окремо побудоване, башта і купол автоматизовані, є 375-міліметровий телескоп для об’єктів глибокого космосу, який розміщений під куполом. Це телескоп системи Ньютона з коректором поля на монтуванні «Білий лебідь». І у цьому плані Лозівська обсерваторія – єдина шкільна сільська автоматизована обсерваторія в Україні, де можна подивитися на небесні тіла, – підсумувала членкиня клубу «ТерАстро» і креативна вчителька астрономічної фотографії Тетяна Свинарик-Іващенко.

Лозівська обсерваторія також має своєрідну програму, що передбачає астрономічні спостереження, астролекторій – мандрівка зоряним небом, екскурсія під купол обсерваторії, мені-лекції про астрофото, цікаве спілкування з астролюбителями. Наразі тут є три телескопи: один під куполом, інший можна виносити назовні та особистий Михайла Андрійовича Шемеля.

Технологія зйомки не є з легких. Просто сфотографувати зорі, звичайно, можна, але для цього потрібні певні кліматичні умови, про які розповів нам геніальний фотограф Андрій Ревун.

– Зйомка об’єктів глибокого космосу потребує терплячості. Окрім того, що сама зйомка відбувається протягом декількох годин, то ще й потрібно дочекатися відповідних атмосферних умов, які би підходили для проведення фотографування. Ми живемо в регіоні з досить складним астрокліматом, адже у нас часто висока вологість, хмарність. З кожним роком збільшується інтенсивність світлового забруднення, адже все більше населених пунктів освітлюються вночі, – сказав Андрій Ревун.

Джерело: Тижневик “Номер один”