Чи часто наші споживачі замислюються над тим, яким чином вода з підземних свердловин усе ж потрапляє у їхні домівки? А на найвищі поверхи? А нетипово високі, поки-що, для Тернополя, як 14-й чи 16-й?
Власне, щоб забезпечувати нормальний тиск води у “висотках”, у місті діє низка підвищувальних насосних станцій (ПНС), розміщених здебільшого у т.зв. спальних районах, забудованих багатоповерхівками. До слова, за кордоном такі станції вбудовують каскадами безпосередньо в споруди хмарочосів.
Найбільша з групових ПНС у Тернополі, балансоутримувачем якої є “Тернопільводоканал” — на вулиці Володимира Великого, 4А — обслуговує 12 будинків, окрім названої, ще й на вулиці Курбаса та бульварі Вишневецького. Є й індивідуальні ПНС, призначені регулювати тиск лише в одному будинку.
“Із водопровідної насосної станції (ВНС) вода надходить у мережі з певним тиском, понад 4 атмосфери, — пояснює слюсар Ігор Калиняк (на фото). — Рельєф місцевості, віддаленість від ВНС призводять до втрати тиску. Отож, щоб вода потрапила в квартири споживачів на найвищих поверхах, його потрібно підвищити бодай до 5-ти атмосфер. Між собою цей процес, який і забезпечують ПНС, називаємо підкачкою”.
Ігор Калиняк ще пам’ ятає, коли на таких станціях працювали по 6-8 осіб, автоматика дозволила зменшити кількість обслуговуючого персоналу, бо тепер вони потребують лише епізодичного нагляду фахівців.
Окрім свого першочергового призначення, ПНС дозволяють також раціональніше використовувати електроенергію, адже необхідність подавати воду з підвищеним тиском на все місто, відпадає.
