Майже 6 800 виїздів здійснило соціальне таксі у Тернополі за три роки діяльності. Ним користуються 210 людей, розповіла диспетчерка Тетяна Калиняк. Подружжя Басюків із Тернополя обоє користуються соціальним таксі. Чоловік і дружина – на інвалідних візках. Три роки тому, розповідають, щоб доїхати до лікарні чи соціальної установи, мусили просити допомоги в знайомих. 53-річний тернополянин Валерій Басюк розповідає, на інвалідному візку майже 17 років. До того, як почав користуватися соціальним таксі, їздив містом на візку, послугами тернопільських служб таксі користувався рідко.
“Деякі таксі навіть боялися брати: “Я не знаю, що куди, у мене немає куди ваш візок розмістити, у багажнику у мене балони з газом”. Візок брудний, з колес капає болото. Він не хоче у свою машину його пхати”, – каже Валерій Басюк.
Чоловік розповідає, інвалідним візком на далекі відстані не їздить. Найдовший його маршрут – зі Східного масиву до Тернопільського ставу. Це понад 4 з половиною кілометри:
“Я сам займався колись спортом, тому маю якісь фізичні сили, моя дружина би далеко не доїхала”.
45-річна Альона Басюк каже, має інвалідність більше 15 років. На покупку власного автомобіля грошей їхня сім’я немає:
“Багато є людей, які бачили наші потреби. І казали, що можуть нас довезти автомобілем. Але когось просити і розуміти, що ти за це комусь щось винен, – не зручно”.
Соціальним таксі можна скористатися максимум 3 рази на тиждень, каже Андрій Марчук. За словами отця Андрія Марчука, міська рада на рік виділяє гроші для заправки автомобіля, а для зарплати диспетчера і водія гроші надає “Карітасу” благодійник.
