Професійний тернопільський астролог Іван Круп’як, 59 років, вивів свою формулу життєвого шляху. Каже, є сім типажів людських доль, відповідно до кількості планет. Усе наперед визначено, але керує світом Бог.
— Люди приходять і розповідають свої історії. У мене на згадку про них залишаються лише дати народження, за якими складаю прогноз, — розповідає Іван Круп”як. — Ведучи записи, я помітив, що на долі впливають небесні планети. Якщо на особу найбільше впливає Сонце, то її шлях сонячний, усе в житті вдається, людина проживає повноцінне й правильне життя. А коли батьки змушені хоронити своїх дітей — їхню дорогу визначають “темні” планети. Такого не навчають на жодних астрологічних курсах — це мої власні спостереження. Але не вірити в Бога теж не можна. Він — творець усього.
На першому поверсі п”ятиповерхового будинку поблизу обласної міліції в Тернополі на вулиці Руській вишикувалася черга до квартири N84.
— Я не прихильниця ворожби, до бабки ніколи не ходила. Але гороскоп — не чаклунство. Мама довго вагалася: їхати до Італії на роботу чи ні. Навесні ми вдвох прийшли до Івана Степановича. Десять гривень за прийом — не гроші, — розповідає вчителька молодших класів 27-річна Ольга Куц із Тернополя. — Астролог записав наші дати народження й каже: я знаю, уже сім років на заробітки збираєтеся. Якщо не поїдете до початку вересня, то взагалі не поїдете. А найкраща дорога випадає у два наступні тижні після Великодня. Мама й справді одразу після Пасхи поїхала. Має гарну роботу. Нині я мамину колєжанку сюди привела.
До квартири Круп”яка потрапляю лише за три години.
— Сьогодні п”ятниця, важкий день, — починає він, сідаючи за столик навпроти вікна. — Постійно приходять чоловіки й жінки різного віку. Усім одразу кажу: представлятися не треба. Мене цікавлять дати, — говорить під безперервне дзеленчання телефону. Трубку бере через раз. — Надаю консультації “вживу” та по телефону. Сьогодні розмовляв із Парижем, Буенос-Айресом, Москвою, двічі з Лондоном, а з України скільки дзвінків. Спілкуюся по телефону через перекладачів — я ж усіх мов не знаю. Мій номер “гуляє” цілим світом.
У молодості як не у культуру, то у педагогіку кидало
Прийом може тривати від п”яти хвилин до двох годин.
— Це у кожному випадку індивідуально, — показує великий зошит, заповнений розрахунками. — “Відкритим” людям можу сказати прогноз із точністю до 80 відсотків. Осіб, народжених 7-го, 16-го і 25-го числа, прораховувати важко. Вони загадкові, мають спонтанну долю, бо перебувають під Сатурном. Багато залежить від того, в який час доби народжується дитина. Якщо вночі — матиме характер протилежного знака. Наприклад, у Водолія темперамент Лева.
Астролог піднімає слухавку, починає тлумачити чийсь сон.
— Маленька біла собачка з крильцями бігала у новому домі, а потім полетіла? Чекайте радісної звістки місяців за три, — розповідає, що телефонували з Австралії. — Я й віск умію виливати, і яйця викачувати. Коли почув про катастрофу під Ожидовом, одразу розклав усе на цифри. Можу сказати, що для України не буде поганих наслідків. Але то не випадковість. Цистерни перекинулися 16 липня, в День проголошення Державного суверенітету. На всі державні свята або у їх переддень трапляється якась аварія в Україні або в Росії. Постійно маємо якийсь траур. А колись між Дніпром та Дністром був рай. Перша назва країни — Ураїна, бо “у раю”.
Іван Круп”як закінчив Московську астрологічну академію, три астрологічні школи у Санкт-Петербурзі та Києві. Член Міжнародної асоціації астрологів.
— Мене в молодості як не у культуру, то у педагогіку кидало, — пригадує. — Я ріс дуже допитливим. У своєму селі Миролюбівка Тернопільського району кожну курку та корову впізнавав. У 16 років став завклубом. Щодня вивчав два-три вірші й стільки ж пісень. Уперше мені зірки називала бабуся, ще коли був зовсім малим. А сусід-фельдшер розповідав закони китайської медицини. Після Чортківського педучилища був учителем. Та недовго.
У двері зазирає чоловік.
— Один начальник переживає, чи залишиться у своєму кріслі, — пояснює візит.— Мушу ще сьогодні з ним зустрітися. А ще хочу перед тим додому сходити. Бо то квартира мого родича, я тут тільки приймаю. Живу на окраїні Тернополя у власній хаті. Дружина померла, дітей не маю. Тримаю кота, курей.
На вихідні та свята їде з міста. Не пропускає жодного етнічного фестивалю.
— А що за перстень на лівій руці, амулет? — запитую.
— Так. Він у формі вісімки на згадку про вісім страждань Будди. Привезли знайомі з Тибету. Намолена спеціально для мене. Допомагає.
