Два ряди прямокутних вікон і ряд круглих. З комина будівлі йде дим, з-за фіранок видно, як всередині будинку порається родина. Це Стефини. Вони живуть в цьому домі з 1994 року. Наступного року цій будівлі – сто років. І раніше вона була не просто будинком.
Над круглими вікнами був напис – Beth-Am, зірка Давида і той же напис, продубльований івритом. До Другої світової це була одна із синагог Скали-Подільської. За незалежної України у ній виросли діти Стефиних, тепер підростають онуки.
До Скали-Подільської родина Стефиних перебралася в 1991 році. Чоловік пані Валентини – місцевий, його батьки жили в селі Залісся неподалік. Однак після закінчення педагогічного університету його відрядили аж на Дніпропетровщину. Там, у Зайцевській школі, вони й познайомилися. Він – вчитель фізики, вона – біології. Одружилися, народили двох дітей, отримали квартиру. Аби за кілька років переїхати.
– На Дніпропетровщині нам гарно жилося, як вареники в маслі купалися, – розповідає пані Валентина, згадуючи хорошу квартиру, яку залишили. Але захворів батько чоловіка, тож вирішили перебратися сюди, аби піклуватися. Коли їхали, сподівалися на аналогічне житло. Раніше був такий закон: тобі дають довідку, що ти відшкодував державі, і на новому місці мали дати рівноцінну компенсацію, – пояснює підстави для таких очікувань Валентина Стефина.
Родина Стефиних мешкає у Скалі-Подільській із 1991 року.
