Перше вересня-2012

Післясмак Першого Вересня

Коли ведеш дитину в перший клас, а особливо, в свою рідну школу, почуття виникають двоякі. Адже досить дивно бути «тут», так би мовити, з іншого боку сцени, коли ти вже не дійова особа п’єси під назвою «шкільне життя», а глядач. Зацікавлений, небайдужий, схвильований, розчулений, але глядач. Разом із тим, відчуття «дежавю» не покидає: те ж саме шкільне подвір’я – діти, дорослі, квіти, метушня, той самий впевнений рідний голос директора, та й сценарій свята, нехай із деякими варіаціями, але знайомий – вітання від батьків, представників міської влади, першої вчительки, слово від одинадцятикласників і «першачків», номери художнього самодіяльності. Все так і відбувалося вчора, на святковій Першовересневій лінійці. Але з одним суттєвим нюансом, – для моєї шестирічної доньки ЦЕ було вперше.

Надал подарував комп’ютерні класи улюбленим школам

З нагоди свята Першого Дзвоника у всіх навчальних закладах Тернополя відбулися урочистості. У цей день керівництво міської ради, депутати, начальники відділів та управлінь міськради вітали учнів і вчителів з Днем знань. Міський голова Тернополя Сергій Надал завітав у 29 та 17 школу. У подарунок від очільника міста навчальні заклади отримали нові сучасні комп’ютерні класи.

Нагадаємо, що у школі №29 навчається донька міського голови, а у школа №17 навчався він сам.

Післясмак Першого Вересня, або враження мами першокласниці

Коли ведеш дитину в перший клас, а особливо, в свою рідну школу, почуття виникають двоякі. Адже досить дивно бути «тут», так би мовити, з іншого боку сцени, коли ти вже не дійова особа п’єси під назвою «шкільне життя», а глядач. Зацікавлений, небайдужий, схвильований, розчулений, але глядач. Разом із тим, відчуття «дежавю» не покидає: те ж саме шкільне подвір’я – діти, дорослі, квіти, метушня, той самий впевнений рідний голос директора, та й сценарій свята, нехай із деякими варіаціями, але знайомий – вітання від батьків, представників міської влади, першої вчительки, слово від одинадцятикласників і «першачків», номери художнього самодіяльності. Все так і відбувалося вчора, на святковій Першовересневій лінійці. Але з одним суттєвим нюансом, – для моєї шестирічної доньки ЦЕ було вперше.

На ювілеї школи №5 співатиме Едуард Романюта, а Демкура возитиме на ретро-автомобілях

Урочистості з нагоди 25-річчя Тернопільської спеціалізованої школи I-ІІІ ступенів №5 відбудуться 1 вересня Тернопільському драматичному театрі. Початок імпрези о 14 годині.

П’ятій школі виповнюється чверть століття

Цей першовересень особливий у житті Тернопільської спеціалізованої школи I-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов. Навчальному закладу виповнюється 25 років. Чверть століття тут проводять цікаві мандрівки Країною знань, відкривають незвідані сторінки різних наук, а ще, звичайно, виховують, дисциплінують, тренують і обов’язково дбають та люблять… Вчителі підрахували, що за 25 років дзвінок у п’ятій школі пролунав близько 50 тисяч раз.

Вікторія Брацун: «Першокласники мають відчувати себе потрібними колективу»

Вчитель початкових класів Вікторія Брацун – енергійна, активна, бадьора – вже 27 років настановляє наймолодших школярів на цікавий, але не завжди легкий шлях навчання. Педагог намагається зробити все, щоб сформувати у дітей потяг до знань, щоб її юні учні завжди йшли до школи з бажанням та хорошим настроєм.

1 вересня! Ура! Йде до школи дітвора!

Сьогодні 1 вересня – День знань – свято, на яке з таким нетерпінням чекали цьогорічні «першачки» та одинадцятикласники. Стосовно ставлення до цього святкового дня представників інших сходинок шкільної «ієрархії» сказати важко, адже прагнення нарешті піти до школи після літніх канікул – справа суто індивідуальна. Причому, у бажаючих «відтягнути» цю хвилюючу мить були сподівання, що свято Першого Дзвінка цього року перенесуть на 3 вересня, бо ж 1 вересня припадає на вихідний. Але «прохалявити» таки не вдалося: Міністерство освіти та науки категорично розпорядилося розпочати новий 2012-2013 навчальний рік з 1 вересня.

Григорій Рибак: «Я будую школу своєї мрії»

Одразу від зупинки на Максима Кривоноса звертаю праворуч, прямуючи до просторої тернопільської школи з номером «дев’ять». Охайний двір: під ганком притулилася маленька українська хатинка, поруч – криниця-журавель, стежина веде до ставочку. З вікон лунає музика, – школярі готують виступ для урочистої лінійки.