Юрію сорок. Він мріяв мати сім’ю, виховувати дітей, відкрити власний ресторан та бути щасливим. З усіх цих бажань здійснилося лише одне та й те частково. Чоловік встиг здобути лише спеціальність кухаря, а далі – життя пішло під укіс. Причина цього – знайомство з наркотиками.

У дев’ятнадцять років тернополянин виготовив паспорт та поїхав за кордон, бо перспектив отримати хорошу роботу в Україні не бачив. Влаштувався на роботу в Словакії. Затримався в цій країні на два роки. Саме тут, каже Юрій, він вперше спробував курити марихуану. Далі доля закинула чоловіка в Португалію, а за кілька місяців він переїхав до Італії, де уже мешкали його рідний брат та мама.
– Роботи одразу не знайшов, оскільки потрібно було легалізуватися. А їсти хотілося. Поки я чекав на документи, познайомився з молдаванами та італійцями. Нові знайомі навчили мене відкривати автомобілі та красти з них речі. Ця справа мені сподобалася, бо заробітки були легкими і краденого вистачало на прожиття.
З’явилися гроші і захотілося чогось більшого, пригадує Юрій. Почалися гулянки в барах, розваги з дівчатами, а далі – наркотики.
– Мені запропонували спробувати кокаїн та героїн. Я, не задумуючись про наслідки, погодився. “Понюхав” і мені це сподобалося. Це перше відчуття забути не можливо, ти постійно за ним бігаєш, але ти його не можеш вже отримати. Така ейфорія лише перший раз. Ти відчуваєш себе Богом, який все може та все знає.
Юрій каже, що спочатку вживав наркотики раз на тиждень. Тоді він себе переконував, що відмовитися від страшної залежності зможе будь коли, а наразі саме кокаїн забирає у нього страх, додає енергію і допомагає краще орієнтуватися під час крадіжок з машин.
– На той час я уже знайшов собі свого власного дилера, в якого постійно купував наркотики. На крадіжки почав ходити сам, бо встиг навчитися швидко та непомітно скоювати злочини. Крадене здавав, а на гроші жив та розкошував.
Відпочивав з друзями в одному з парків Італії, де збиралися такі як він, заробітчани з інших країн колишнього радянського союзу. Саме в парку Юрій познайомився з дівчиною, яка перевернула його життя з ніг на голову. Це була висока блондинка на підборах, з довгим волоссям. Вона підійшла, аби познайомитися та запросити на прогулянку. Саме під час однієї із зустрічей нова подруга запропонувала спробувати ін’єкційні наркотики.
– Колотися я відмовився. Проте не встиг отямитися, як у руці в мене опинилася голка і я відчув новий “кайф”, не схожий до того, який отримуєш під час нюхання наркотиків. Саме про цей кайф починаєш мріяти і постійно його прагнути. Тому ти починаєш колотися частіше і це при тому, що “прихід” від дози діє лише кілька хвилин.
Але і це Юрій вважає не самим страшним. Найгіршою хвилиною в житті вважає момент, коли ризикнув вколоти кокаїн разом з героїном. Відчуття від цього в разів 100 сильніше, але і наслідки жахливіші. Цей укол перетворив Юрія в людину, яка не могла прожити без ін’єкції жодного дня.
Про згубну звичку тернополянина дізналася мама. Для неї це був сильний удар. Саме заради матері Юрій вирішив спробувати кинути, але на той момент він не знав, що таке “ломка”. Йому вирішив допомогти товариш, який запропонував свою квартиру для того, аби перебути моменти “ломки” в ізоляції і без можливостей вколотися.
– Від неділі до п’ятниці я не спав і не їв, тільки пив воду. Це було нове для мене і дуже страшне. Мені здавалося, що на 3-4 день стає гірше і що це ніколи не закінчиться. У мене було відчуття, що кожну кісточку ламають по чотири рази, тобі холодно, тобі жарко, течуть соплі, сльози. Я терпів 6 днів і здався. Товариш просив зачекати, бо біль могла щезнути в будь-яку хвилину після очищення крові, але я не захотів більше відчувати цей жахливий біль, бо сил не було. І я знову вколовся.
Перестати колотися Юрій намагався багато разів, але все марно. Жага до наркотиків і витрачання на них усіх грошей змусила чоловіка поселитися на вулиці. Перестав колотися він лише після того, як потрапив на вісім місяців до в’язниці у Італії за крадіжку магнітофона.
– У в’язниці подолати ломку мені допомогли такі ж ув’язненні, як я. І саме там я зрозумів, що сила ломки залежить від бажання і можливостей  вколотися. Саме в ув’язненні я очистився, я знову набрав вагу і був схожий на колишнього себе. Була щаслива і мама, яка бачила зміни і раділа, що я потрапив до тюрми та перестав колотися.
Майже два роки Юрій не вживав наркотиків. Поселився в Неаполі у брата, знайшов роботу. Проте доля внесла у життя нові випробування. Чоловікові потрібно було повернутися на Україну. Спочатку все було гаразд, але згодом захотілося знову відчути “кайф” від наркотиків. І він зірвався.
– В той час наркомани робили синтетичний наркотик з ефедрину. Таблетки, до яких він входив, можна було купити в будь-якій аптеці. І я навчився його виготовляти і колов його по 5 разів на день. Цей наркотик з’їв мене за два роки. В мене почали гнити кості та тіло, випадали зуби, біля мене не можливо було стояти через страшенний гнилісний сморід, у мене імунітет впав настільки, що будь-який нежить міг стати для мене летальним.
Юрій каже, що люди, які думають, що зможуть контролювати себе, вживаючи наркотики, помиляються. Одна спроба заради цікавості руйнує майбутнє, люди починають красти, обманювати рідних та друзів, а помічаєш, що сталося, занадто пізно. Сучасні синтетичні речовини набагато страшніші, ніж колишня ширка. Вони вбивають за рік-два.
– В наркотиках нема добра, там лише безодня та сльози. Життя прекрасне. Потрібно цінувати кожен день, потрібно радіти тому, що ти вранці прокидаєшся і можеш подякувати рідним та близьким за те, що вони є.
Чоловік не раз мріяв повернутися у минуле і змінити своє життя. Він хоче, щоб його історія та зовнішній вигляд застерегли та відвернули від схожих помилок молодих людей, які вважають, що наркотики це гра, яку можна припинити в будь-який момент.

DSC02072

Від admin